Наприкінці року минулого ОБОЗ повідомляв своїм читачам про акцію "Зроби подарунок Україні". Сьогодні і нам стала доступною читанка, видана оргкомітетом акції. З текстом ми поспішаємо ознайомити своїх читачів. Дуже просимо притриматися і не давати волі ксенофобії і шовінізму - нехай весь негатив лишиться позаду, а в новому році треба подумати про самобутність нації. отже, читаймо разом: 
Навіщо взагалі підтримувати українську? По-перше, це справедливо. Адже українська - це мова землі, якою ходять кияни. Споконвічно в Києві говорили по-українськи. Але після приєднання України до Росії російська мова витіснила в Києві українську з широкого вжитку. Проте з усіх боків навколо Києва невеличкі міста та села продовжували говорити по-українськи. Там збереглася мова землі, яка була серцем першого державного об'єднання Східної Свропи — Київської Русі. По-друге, це практично. Адже сьогодні молодій людині майже неможливо досягти успіху в професійній діяльності без досконалого знання державної мови. По-третє, це збереже нашу державу в єдності. Звичайно, якщо українська мова залишиться єдиною державною. Надання російській мові статусу державної, як би логічно воно не виглядало у нашій двомовній країні, може призвести до роз'єднання України. Воно породить ментальне двовладдя, чітко розмежує країну на два табори. Яскравий приклад -Канада, де після введення в 1969 р. французької як другої державної Квебек не лише не передумав від'єднуватися від Канади, а навпаки — сепаратистські настрої там посилилися. Так, за незалежність Квебеку на виборах у 1980 р. виступило близько третини його мешканців, а в 1996 р. — вже майже половина квебекців. Сьогодні відокремлення Квебеку — один з варіантів розвитку подій, який офіційно визнає влада Канади. Розкіш зберегти свою мову випадає далеко не кожній країні з такою складною історією, як Україна. Наприклад, Ірландія, після століть залежності від Англії, з часу отримання незалежності в 1922 р. так і не змогла відродити свою мову у повсякденному спілкуванні. Цікаво, що в долі Ірландії та України є багато схожого — обидві були включені до складу імперій в XVII ст., в Ірландії також був свій голодомору 1840 р., з якого почалася активна фаза повної англізації країни. Україні поталанило. Вона зберегла свою мову. Питання в тому, чи зможемо ми скористатися шансом, який дає нам історія, і передати повноцінну мову нашим дітям. Можна продовжувати розмовляти в Києві по-російськи і бути при цьому патріотом України. А українська слугуватиме символічним каркасом нової держави. Проте треба розуміти, що символічні каркаси легко руйнуються. «Вчора Україна була частиною Росії. Сьогодні — ні. Завтра — знову буде», — це поширена в Росії думка. її не приховують і відверто висловлюють. Президент Росії Володимир Путін називає розпад СРСР «найбільшою геополітичною катастрофою XX ст.». Виходить, перед Україною досі стоїть питання бути чи не бути? Сьогодні кияни можуть дати своїй мові нове життя у столиці, творити сучасний україномовний світ. Це цікаво, потрібно і має великі шанси на успіх. Коли говориш українською, Ти робиш Україну сильнішою, стверджуєш її незалежність. Ти розвиваєш конкурент-носпроможну державу. А від конкуренції, як відомо, виграють усі - і наші країни-сусіди, і ми самі. Яка мета акції «Зроби подарунок Україні до Нового року! З 2007 переходь на українську!»? Ми хочемо допомогти людям, які живуть у Києві й хочуть розмовляти українською, але не наважуються, бо соромляться російськомовної більшості. Ми з Тобою спробуємо розірвати замкнене коло — «я не розмовляю українською, бо ніхто не розмовляє». Всі, хто хоче, зможуть одночасно перейти на українську — в перші дні січня. Разом ми подолаємо страх, лінощі та станемо сильнішими! За статистикою, сьогодні з чотирьох столичних школярів, які розмовляють вдома українською, лише один продовжує говорити по-українськи на вулиці. Інші троє переходять на російську. Це в Києві, де українською говорили споконвічно і з якого українська мова була витіснена в останні століття. Наша мета — спілкуватися українською мовою в Києві має бути так само легко, як і російською. Київ є столицею України, і від патріотизму киян залежить доля незалежної України. З Нового року ми з новою силою будуватимемо конкурентноздатну українську спільноту, мета і місія якої — культурно та економічно стати на один рівень з країнами Європи. Увійти в коло країн, які є світовими лідерами. Довести, що не лише, скажімо, Франція, Італія чи Англія мають бути цікавими для України. Але й ми колись зможемо закохати в Україну цілий світ. А наші діти спілкуватимуться зі світом на рівних. Якщо я погано володію українською мовою і не можу перейти на неї одразу?
Ти можеш обрати один з чотирьох варіантів поведінки: «Максимум», «Чемний», «Симпатик»та «Мінімум». 1. Максимум. «Я розмовляю українською». Ти завжди говориш по-українськи, крім двох випадків: по-перше, коли Ти не хочеш, по-друге, коли співрозмовнику важко розуміти українську. 2. Чемний. «Я відповідаю українською». Ти говориш українською з усіма, хто до Тебе звертається по-українськи. А також пишеш повідомлення в Інтернеті українською мовою. 3. Симпатик. «Я симпатизую українській». Ти розмовляєш російською, але симпатизуєш українській. Намагаєшся створити собі україномовне середовище. Заохочуєш своїх дітей вивчати українську. 4. Мінімум. «Я поважаю право людини говорити своєю мовою». Ти ставишся з розумінням до людини, яка говорить українською чи суржиком. Як ця книжка допоможе мені перейти на українську? У книжці, яку Ти тримаєш у руках, зібрані поради та приклади від фахівців. А також досвід відомих людей — музикантів Фоми (гурт «Мандри») та Олега Скрипки (гурт «ВВ»), які свого часу свідомо перейшли з російської на українську. Наприкінці книжки — факти з історії української мови. А також список місць та закладів, де пульсує українське культурне та «тусовочне» життя. Мовне питання: Висмоктавши з пальця поцілили в яблучко Слідами злочинної бездіяльності влади: втрачаємо мову і Крим
|