Віктор Ющенко не зрадив своєму таланту робити сюрпризи партійцям «Нашої України». Сьогодні він зірвав їх з’їзд. Той з’їзд, який довго й наполегливо готували, як виважений й спокійний, де було б місце й критиці, й покаянням, який би все й усіх залишив на своїх місцях. Цю тезу впродовж останнього місяця вперто озвучували «мастодонти» партії: міняти керівництво - це добре, але хто там буде, якщо не ми? Мовляв, інших просто немає! Якщо лунало прізвище Катеринчука як альтернативи Безсмертному, авторитети партії відверто насміхалися. Чого вартують лише слова Третьякова: «Коли я бачу Колю, я згадую з «Діамантової руки»: не бийте по обличчю, я ним працюю».

Прогнозам, що в партії нічого не зміниться, можна було довіряти; адже ще не забулося, як на минулому передвиборчому з’їзді Президент вимагав очистити партію від «любих друзів», однак фінансисти «НУ» вирішили, щодо себе по-своєму.

Про те, що в керівництві «Нашої України» залишаться ті ж самі люди, хіба що трохи поміняються посадами, говорили ще за кілька хвилин до початку з’їзду. Останнім це озвучив голова Секретаріату Президента Балога. «Я думаю, що ніяких скандалів не буде. Але якщо буде конструктивна критика, в тому числі на адресу Почесного голови партії, то в цьому немає нічого страшного», - заявив він журналістам. І тут Президент усе зіпсував…

Невже для Балоги було несподіванкою, що Ющенко в цей час дає «прочухана» Роману Безсмертному, після якого він вийде на сцену, розмаже керівництво «НУ», й зал йому шалено аплодуватиме?

«Партія переживає серйозну внутрішню кризу. Вона не змогла виробити головну ідею своєї діяльності, яка б приносила їй успіх. Єдина ідея, яку НУ розголошувала після президентських виборів – ми партія президента. Я це знаю. Я це дуже шаную, дуже шаную. Але цього з-а-м-а-л-о!», - сказав президент з трибуни під оплески однопартійців.

Далі Віктор Ющенко розчарував усіх тих, хто думав, що президент відмовиться від почесного головування партією. Отож, чутки про те, що Ющенко вирішив здихатися скомпрометованого баласту у вигляді партії, особливо, коли та пішла проти його волі продовжити переговори з Регіонами, не підтвердилися.

Ющенко вирішив залишитися на чолі свого помаранчевого «дітища». Разом з тим, він попередив, що комусь доведеться нести відповідальність за те, що його партія дивним чином втратила останні рештки колись колосального рейтингу.

Про свою частку вини в цьому процесі Віктор Андрійович скромно промовчав, зате керівництву партії дісталося по повній. На його думку, партія втратила авторитет, бо «перетворилася на закрите акціонерне товариство, де головні акціонери начебто вирішують, що потрібно партії, а насправді вирішують власні або близькі до власних інтереси». «Головну відповідальність за стан справ в партії повинні понести керівні органи партії», - чітко заявив Президент.

Цікаво в цей час було спостерігати за реакцією зали. Як тільки Ющенко «наїжджав» на функціонерів, у залі дружнього аплодували, особливо на гальорці. Непорушним сидів лише перший ряд з «мастодонтами» партії. Безсмертний взагалі стояв по струнці й обличчя його було сумне-сумне. Час від часу він погладжував вуса, що раніше за ним не спостерігалося. Очевидно, це крайня форма нервозності.

Виклавши все, що він думає про свою партію, Ющенко запропонував зробити перерву в з’їзді, щоб робочі групи опрацювали й запропонували делегатам кандидатури «оновленого» керівництва партією.

Роману Безсмертному нічого не залишилося, як вийти на трибуну й оголосити перерву в засіданні з’їзду на три тижні. Проінформовані люди стверджували, що Президент запропонував Безсмертному вкластися у тиждень, але той, знаючи себе, свою партію й Президента, помножив термін на три.

З особистих джерел «Обозу» стало відомо, що Ющенко з трибуни з’їзду говорив тими тезами, які в особистій розмові йому напередодні виклав Микола Катеринчук. Джерело стверджувало, що Віктор Андрійович зараз більше схиляється до підтримки «обличчя партії» й не хоче слухати її «кишені».

Хоча така версія під питанням. Звісно, зараз у партії сформувалося два центра тяжіння: реформатор Катеринчук та консерватор Безсмертний, однак жоден повною мірою не влаштовує Президента. Бо Катеринчук - радикальний опозиціонер і схиляється до Юлії Тимошенко, а всі інші, які згуртувалися навколо Безсмертного, на думку Президента, провалили вибори та помаранчеву коаліцію, чим загнали його, Віктора Ющенка, в повну поразку. Зокрема, це стосується тих, кого звикли називати «любими друзями».

Хоча вони вже давно Президенту «не любі». Після виборів Ющенко навіть поставив перед тодішнім головою секретаріату Рибачуком завдання обмежити їх ходіння в кабінет Президента. Однак Олег Борисович з завданням не справився, він сам неодноразово скаржився, що ті проникають до Віктора Андрійовича через дачу в Безрадичах.

Отож, йому на зміну прийшов «дружененависник» Балога й символічно, як сокиру війни, відкопав десь в політичному забутті Олександра Зінченко.

Отож особиста позиція щодо «любих друзів» у Президента дуже чітка. Однак це зовсім не означає, що Віктор Андрійович поставив на Катеринчука. Адже Колю на дух не переносять інші авторитети «НУ», які себе не скомпрометували в очах Президента. Наприклад, Єхануров. Колишній прем’єр взагалі намагається не влізати у внутрішньопартійні конфлікти, й щоб не йти на з’їзд, він відбув до США.

Отож, Катеринчуку не вистачає своєї авторитетної команди. Його підтримують хіба що низові організації, а також, начебто, партії-союзники, зокрема конгрес екс-голови «Нафтогазу» Івченка. Також ходять чутки, про обережну міграцію до Катеринчука Порошенка. Чи не випадково сьогодні в приміщенні з’їзду лунало гасло: «За «Нашу Україну» Катеринчука та Порошенка. Однак найбільший мінус «обличчя» партії - його опозиційність і дружба з Юлею. А президент на з’їзді чітко заявив, що «Наша Україна» повинна продовжити переговори з Партією Регіонів та Соціалістами задля стабільності та миру в державі.

Чи є третя альтернатива? Якщо Президент запереживав за майбутнє партії, отже він має своє бачення керівництва організацією. Можливо, відповідь на це питання лежить у приході в партію «фаворита» Ющенка, молодого та здібного Яценюка. Однак членом партії той став лише позавчора, отже йому потрібен час, щоб сформувати свою команду.

Може тому Віктор Андрійович зірвав з’їзд? Про головування Луценка вже мова не йде, всі партійці «Нашої України» чітко про це говорять.

Цікаво, що Микола Катеринчук, вже сьогодні мав можливість взяти керівництво партією. Здається лише зараз функціонери «Нашої України» прозріли, яка велика в нього підтримка на низах.

Наприклад: після закриття з’їзду Безсмертним, зала почала скандувати: «Катеринчук», - і вимагати продовження дискусії. Переворот не стався лише через позицію самого Катеринчука та електрика.

Щодо місії останнього - вона полягала в тому, що в залі виключили світло, й симпатикам Катеринчука довелося його покинути. Вони перемістилися в кулуари, де скупчилися навколо свого авторитета. Він палко пояснював, що сьогодні краще розійтися.

Після спілкування з Катеринчуком лідери місцевих організацій кинулися полювати за його опонентами. На шляху їм трапився Беспалий, вони так дістали нардепа, що той ледь не бризкав слиною. «Коля піднімає свій рейтинг, опускаючи партію. Я теж був проти переговорів з «Регіонами», але я не виходив на публіку й не казав: всі козли», - намагався навернути на шлях істинний партійців Беспалий. Однак ті його перебивали, кричали, що Катеринчук правий, що нинішнє керівництво знищило партію, не створивши коаліцію з Юлею, що воно зрадило Майдан. «Не кажіть мені про Майдан. Я теж мерз на сотні майданів», - відбивався Безпалий, намагаючись вирватися з тісного кільця партійців. Це йому вдалося не зразу…

Такі приклади «партійної демократії» гриміли по всім кулуарам з’їзду, який відбувався в будинку культури КПІ. Перед цим тут до речі, був з’їзд соціалістів. Там дискусій не було – взагалі. Партійці мовчки дивилися в стелю, й як по написаному повторювали одне й теж саме: «Мороз був правий, бо якби не він, то «Наша Україна» вступила би в «Регіони».

У помаранчевих все вирувало. «Повна демократія» в лавах «НУ» відчувалося навіть при підході до будинку, де відбувався з’їзд. Пікети, транспаранти, гасла, зокрема проти Третьякова й навіть справжній живий козел, що тримав на рогах плакат-паспорт, який засвідчував, що його звати Янукович.

Одним словом, повний розгардіяш. І це після 15 років багатопартійної системи, коли всі партії давно відпрацювали технологію, як боротися з «зайвою» демократією.

Технологія проста: зацікавленим в певному рішенні з’їзду варто лише проїхатися по місцевих осередках з важким чемоданчиком. Й чим більше цей чемоданчик відкривати, тим більше лояльних делегатів приїжджає на з’їзд.

Чому цього не було зроблено в «НУ» - загадка. Можливо, не передбачали такої популярності Катеринчука, або багатьом функціонерам «НУ» партія вже давно «по барабану».

Цікаво, що популярність Миколи Дмитровича на з’їзді навіть перевершила популярність Віктора Андрійовича. Раніше на аналогічних зібраннях делегати, наче бджоли вощину, обліплювали Ющенка, щоб потиснути руку, взяти автограф. Нині він покидав приміщення КПІ в оточенні лише журналістів.

Він постояв на вулиці, відповідаючи на запитання журналістів, однак партійці так і не підтягнулися до Ющенка.

Зі сторони спостерігала за своїм Президентом Ірина Геращенко. Вона, на відміну від Президента, була не одна. Невдовзі до неї підтягнулися Ульянченко та Червоненко. Ульянченко щось говорила про мудре рішення Президента, який оголосив перерву в з’їзді, щоб не виносити сміття за поріг. Ірині це було не дуже цікаво. «Губернатори, ходімо пити чай», - намагалася вона перервати губернатора Київщини.

Всі інші відомі «нашоукраїнці» були самі по собі. В кулуарах можна було побачити то Третьякова, то Порошенка, то Зварича. Зрештою, всі помаранчеві «авторитети» покинули приміщення КПІ, однак делегати з регіонів ще довго спілкувалися. Цікаво, що в дискусіях не обговорювалися дії Ющенка, які призвели до знищення авторитету партії. Цю тему оминали, а перемивали кісточки керівництву й гадали, що буде далі. Тобто, хто через три тижні таки очолить «Нашу Україну». Це була велика інтрига.

А ось маленька інтрига: всім делегатам роздали папки, в яких, крім партійної документації, лежала книга «Донецька мафія». «Обоз» опитав багато політиків, що це означає.

Ніхто не знайшовся, що сказати. Лише Роман Зварич з істеричними нотками заявив: «Я не брав цю книгу в руки, не читав, не буду коментувати, питайте в Катеринчука!»

Авторитетні політики «Нашої України» не ризикували тримати цю книгу в руках під спалахами фото та перед камерами телебачення. Так що опозиційність помаранчевих - це ще не доконаний факт.