Журналісти в аеропорту Бориспіль чекали на ПОДІЮ. Після п’яти років еміграції на українську землю повинна була ступити нога людини, яка продемонструвала світу, як матюкається та замовляє журналістів Президент Кучма. Однак замість людини-загадки, людини –скандалу, чи то героя, чи то зрадника на сходах терміналу «С» з’явився рядовий охоронець, з другом Єльяшкевичем, що нагадував героїню відомого телесеріалу «Моя прекрасна няня».

Найбільше присутніх вразило те, що людина, яка на слуху п’ять років, не змогла піднести себе нехай не героєм, а хоча б політиком-початківцем. Від Мельниченка можна було очікувати, що він цілуватиме українську землю, але аж ніяк не чекали від нього повної зневаги до преси. Посудіть самі: майора зустрічали в аеропорту не менше півсотні журналістів, які повністю проігнорували Саакашвілі, хоча літак грузинського президента в ту ж годину приземлився в Борисполі.

Так от, маса журналістів товклася на вході в термінал «С» і чекала одного Мельниченка. Хоча літак вже давно приземлився, той не поспішав. Пройшла година, журналістам повідомили, що Мельниченко п’є каву, та оформляє охорону. Виявилось, що охорона у Мельниченка була, оформлювали її Єльяшкевичу. Микола просто ігнорував спілкування з журналістами.

Нарешті він вийшов, але замість запальної промови сказав одне речення, що приїхав, щоб притягнути банду Кучми до відповідальності. Посипались запитання, а Мельниченко дивився в далину і мовчав. Виглядало дикувато. Раптом картина стала цілком зрозумілою: «це ж у нього професійне - Микола поводиться, як звичайний охоронець! Представники цієї професії зобов’язані «відморожуватися», коли до них звертаються!» - промайнула думка. На підтвердження цієї теорії поряд з Миколою Мельниченком наче няня стрибав Єльяшкевич, який давав відповіді на запитання, адресовані переважено не йому.

Щось подібне повторилося на прес-конференції в «Інтерфаксі». Спільними зусиллями Мельниченко з Єльяшкевичем народили єдину новину, що Литвин був особисто зацікавлений в розправі над Гонгадзе, буцімто вони не поділили жінку. Будь-які запитання про скандали, пов’язані з передачею плівок, знаходили в вустах майора єдину відповідь, все це організовано, щоб покривати злочини Кучми й журналісти, які про це пишуть, теж покривають банду Кучми.

Далі Мельниченко кинувся в іншу крайність. Його давно звинувачували в непослідовності, і, вочевидь, Микола вирішив підтвердити цю думку. Вибираючи, кому з генпрокурорів України - Медведку чи Піскуну - дати свідчення по справі Гонгадзе, він вибрав останнього. Хоча ще нещодавно називав Святослава Михайловича злочинцем, і навіть кілька разів відмовлявся від зустрічі з ним, коли той вже сідав у літак, щоб летіти в США.

Тут слід нагадати, що останній рік Мельниченко пояснював своє небажання повернутися в Україну, лише тим, що не довіряє «кучмісту» Піскуну. Після таких вибриків майора, на сцену досить вдало вийшли недруги Мельниченка. Люди Березовського оперативно зібрали журналістів в місці, де ще не вивітрився дух екс-майора охорони - в конференц-залі «Інтерфаксу», щоб розповісти про ті часи, коли нянею Мельниченка був сам Борис Абрамович.

Склалося враження, що Березовський дав завдання керівнику свого Фонду громадських свобод Алексу Гольдфарбу виставити Мельниченка повним ідіотом. Мовляв, Мельниченко передав плівки, а ми за це йому навіть нічого путнього не заплатили, хіба міг такий дурень організувати запис в кабінеті Кучми?

Прямо представники Фонду громадянських свобод так не говорили, однак натякали в кожному реченні, щоб до такого висновку дійшли присутні на прес-конференції.
Наприклад, вони назвали Мельниченка людиною абсолютно не самостійною й нерішучою. «Я не можу собі уявити, як Мельниченко вирішив писати свого боса, та він би побоявся з диктофоном переступити поріг його кабінету! Рішучість відсутня в його характері. Я кілька місяців витратив на те, щоб переконати Мельниченка передати нам плівки, він не міг знайти в собі сил віддати чи відмовити. Він нерішучий навіть на побутовому рівні», - розповів Фельштинський та на додачу розповів побутовий жарт з історії свого спілкування з Мельниченком.

Ця розмова буцімто відбулася на зустріч Березовського з Мельниченком, де оговорювалися умови їх співпраці. За словами Гольдфарба, Борис Абрамович не пропонував Миколі продати записи, а лише був готовий профінансувати роботу по їх розшифровці. Розповідає Фельштинський: «Березовський питає Мельниченко: «Що тобі треба для роботи? Коля говорить: «10 тисяч доларів зарплати». Березовський: «Добре». Й звертається до мене: «Ти візьми блокнотик, пиши, щоб нічого не забути». Мельниченко просить далі заплатити рахунок в адвокатській фірмі - 7 тисяч, 5 тисяч дати Савченку (колега Мельниченко, - «Обоз»), розшифровувати лише ті файли, що вибере він сам. Березовський на все погоджується. А я дивлюся, чим більше Березовський погоджується тим більше у Колі здають нерви. Бачу, йому здається, що ми його обплутуємо хитрою змовою. І тут Березовський звертається до Миколи. «Може буде краще, якщо ти переїдеш в Нью-Йорк, нам буде легше з тобою контактувати». Коля: «Добре». Й тут Борису Абрамовичу стріляє в голову думка: «Скільки ти збираєшся платити за квартиру?». Мельниченко: «Ну, тисячі півтори». Березовський: «Знаєш у мене в Нью-Йорку є квартира. Знаєш, непогана квартира. Я там не живу, мені з дружиною зручніше зупинятися в готелі. Так от, яка там в тебе зарплата? – Березовський дивиться в блокнотик, - 10 тисяч? Давай я тобі буду платити вісім з половиною, а ти поживеш в квартирі?». Коля з недовірою: «Треба подумати?». «Ну думай. Скільки тобі треба часу подумати?» «Зараз от посиджу подумаю». Сидить думає, ми сидимо мовчимо, щоб не заважати, - Фельштинський ледь не пирскає зі сміху, - Там квартира 4 тисячі кв. футів, тільки вхід у вестибуль певно коштує 1.5 тисяч. А Микола подумав каже: «Не згоден!»

Вираз обличчя Фельштинського свідчив, що тільки ідіоти можуть відмовитися пожити в квартирі Березовського. Він додав, що оговорені Мельниченком кошти майор отримав від Березовського. Хіба, що до цієї суми треба додати витрати на перельоти, на готелі, на ресторани для Мельниченка, коли він приїжджав на зустріч з людьми Березовського. «Без грошей ми його не залишали, завжди щось давали», - розповів Фельштинський. Він зауважив, що фінансування Мельниченка продовжилось з квітня по серпень 2002 року.

«Фінансування припинилося, коли ми побачили, що Мельниченко не виконує взяті на себе зобов’язання, не розшифровує плівок. Тоді ми передали їх Швецю й вже йому платили 10 тисяч в місяць за роботу, результати розшифровок кожен може бачити на сайті «П’ятий елемент», - вихвалявся Фельштинський. В підтвердження своїх слів, що Мельниченко все-таки передав їм записи, він продемонстрував… ксерокопії обгорток дисків, де начебто рукою Мельниченка зроблені помітки. Фельштинський додав, що Юрія Швеця, колишнього офіцера зовнішньої розвідки КГБ, який зараз працює з плівками, їм порекомендував сам Мельниченко.

Далі люди Березовського дали зрозуміти, що Мельниченко - людина продажна, тож не могла організувати запис Кучми з патріотичних міркувань. «Коли ми з ним зустрічалися після смерті Кравченка, він запитав, що йому може дати Березовський за співпрацю, мовляв йому вже запропонували 50. «50 тисяч?», – питаю я. «Мільйонів», - гордо відповідає Мельниченко. Я йому говорю: «Згоджуйся, біжи швидше, більше ніхто не дасть». З моєї сторони це був жарт. Однак Мельниченко сприйняв серйозно, він завжди такі розмови сприймав серйозно. До речі, на той час його хтось фінансував, я звернув увагу, що він особливо не має потреби в грошах. Не знаю, кому він потрібний, нам особисто ніхто - ні Пінчук, ні Кучма не пропонували гроші за плівки», - розповів Фельштинський.

Алекс Гольфарб зі своє сторони заявив, що Мельниченко - брехун. Зокрема, за його словами, він сфабрикував розшифровку аудіозапису, як Кучма замовив розправу над Єльяшкевичем. «Згідно розшифровки Швеця, Кучма Єльяшкевича не замовляв тільки назвав його «жиденком». Мабуть, Мельниченко підклав фальшивку, щоб його другу дали політичний притулок в США. Однак в такому випадку він дав фальшиві покази під присягою, а за це по американським законам йому загрожує 20 років в’язниці», - заявив Гольдфарб.

Фельштинський на цьому не зупинявся і додав, що між людьми, які писали Кучму та вбивали Гонгадзе, є зв'язок, тож Микола може з категорії свідків перейти в категорію спільників вбивства. (Гольдфарб, до речі, вважає, що люди, які встановили прослушку, пов’язані з Москвою.

Натомість Мельниченко запевняє, що це була виключно його ініціатива. На прес-конференції він демонстрував записи, на яких чути, як він встановлює диктофон під диваном Кучми.

«Плівки Мельниченка - важливий доказ про злочини Кучми, їм місце в генпрокуратурі, а місце Колі - у в’язниці», - дійшли висновку своїм викриванням люди Березовського. Гольдфарб заявив, що Мельниченко приїхав в Україну з єдиною метою – потрапити в парламент та отримати депутатську недоторканість. «Ми, звичайно, можемо показувати один на одного пальцем: «сам дурак». Але тут йдеться про кримінальну відповідальність, а це - серйозно», - насупив брови Гольдфарб.

Треба віддати належне людям Березовського – вони із завданням справилися дуже непогано. Принаймні, їм вдалося створити враження, що Мельниченко - людина, якою можна маніпулювати. На жаль, сам майор жодною своєю дією та словом не намагається довести протилежне. Щоправда, з Мельниченком добре знайома Мирослава Гонгадзе, яка дає йому виключно позитивні характеристики, а її важко звинуватити в інтригах на смерті власного чоловіка. Чого не скажеш про Березовського та його «підручних».

Отже, дискусія щодо того, яка людина Майор Мельниченко – хороша чи погана, герой чи зрадник - триває. Приїзд Миколи в Україну вдихнув в цей скандал нове життя. Хоча хотілось би в цій сумній історії поставити жирну крапку. Пора Миколу передати в руки такої няні, яка насправді зацікавлена в розкритті справи Гонгадзе. Щоправда, де таку знайдеш. Може, об’яву дати в газету?