1 серпня, 95 років тому, від туберкульозу загинула талановита поетеса та громадський діяч Леся Українка. Нині від туберкульозу щороку гине понад 10 тис. українців, що у кілька разів більше, ніж від ВІЛ/СНІД та інших інфекційних хвороб разом взятих. За офіційними даними, на туберкульоз в Україні страждають близько 1,5% населення, або майже 500 тис. осіб, втім, за експертними оцінками, кількість людей, хворих на туберкульоз в Україні, може сягати 1 млн осіб, повідомляє Громадська рада з питань протидіїї захворюванню на туберкульоз в Україні.

У 90-х роках минулого століття соціально-економічна криза в Україні, погіршення добробуту нашого народу, невпевненість у завтрашньому дні, стреси, незбалансоване харчування і навіть недоїдання багатьох наших співвітчизників, дози радіації після Чорнобильського лиха, забруднення довкілля промисловими викидами, пестицидами та іншими нечистотами, погіршили імунітет багатьох людей, й на цьому тлі відбувся спалах туберкульозу. З 1995 року в Україні зафіксовано епідемію туберкульозу.

Загальна кількість хворих у світі сягає 50–60 млн осіб. За прогнозами фахівців, у 2000–2020 роках буде зареєстрований майже 1 млрд інфікованих; 200 млн занедужають туберкульозом і близько 40 млн помруть від цього захворювання. Щороку в усьому світі усе більше людей помирають від туберкульозу.

Після сорокалітнього періоду стабільності в країнах Східної Європи і колишнього Радянського Союзу зросли захворюваність і смертність від туберкульозу. Найскладніша ситуація щодо туберкульозу в бідних країнах. До них належить й Україна. Епідемічна ситуація з туберкульозом в Україні за останні 11 років не має позитивних зрушень. За цей час показник захворюваності на туберкульоз збільшився в 1,7 раза, а смертності − в 1,5 раза. За офіційними даними, на туберкульоз в Україні страждають близько 1,5 % населення, або майже 500 тис. осіб, втім, за експертними оцінками, кількість людей, хворих на туберкульоз в Україні, може сягати 1 млн осіб, адже до медичної статистики не потрапляють особи без певного місця проживання, нелегальні мігранти та деякі інші категорії населення. Ситуація погіршується тим, що в Україні тривалий час відсутній Єдиний реєстр хворих на туберкульоз, що призводить до невизначеності справжньої кількості громадян, які хворіють на туберкульоз.

Зважаючи на соціально-економічні труднощі в Україні, на тлі нинішньої епідемії туберкульозу прогноз на найближчі 10 років такий:

• при соціально-економічних умовах в Україні гірших, аніж сьогодні, захворюваність туберкульозом через 10 років може збільшитися в 2 рази, а смертність – в 2,5 раза;
• при соціально-економічних умовах в країні таких же як сьогодні захворюваність туберкульозом може збільшитися в 1,5 раза, а смертність – в 1,7 раза;
• при соціально-економічних умовах в Україні кращих, ніж зараз, захворюваність може збільшитися на 5,0–10,0 %, а смертність може зменшитися на 10,0 %.

Щороку українська держава потерпає від туберкульозу на загальну суму у майже 2,7 млрд грн.

Треба надати важливе політичне значення боротьбі з туберкульозом, тому що без базового фінансування та змін в політиці уряду нашої країни туберкульоз ніколи не перемогти. Втім, з 44 заходів, визначених «Загальнодержавною програмою протидії захворюванню на туберкульоз у 2007−2011 роках», з Державного бюджету України передбачено профінансувати тільки 13; значний тягар у виконанні завдань Загальнодержавної програми перенесено на маломіцні обласні та місцеві бюджети (17 заходів); фінансування частини заходів взагалі не передбачено.