У середу в Національній опері впродовж одного вечора можна було почути п'ятьох українських вокалістів, що виступають у закордонних оперних театрах, - Вікторію Лук’янець, Ольгу Микитенко, Андрія Шкургана, Олега Кулька й Тараса Конощенка.

Засмучує не стільки той факт, що всі вони виїхали й ніхто замість них не приїхав, - гірше, що приводом для їх дружного виступу стають не повноцінні оперні спектаклі, а показові протокольні концерти.

Гала-концерт "На Україну повернусь" (назву запозичено в однойменної популярної пісні Остапа Гавриша й Степана Галябарди), який вже третій рік поспіль влаштовує в Національній опері Анатолій Солов’яненко, зі зрозумілих причин збирає аншлаги: це видовище задовольняє найвищі естетичні вимоги й дає поживу для патріотичних почуттів.

Парад героїв відкрив "басо-тенор" Андрій Шкурган, який останніми роками виступає переважно в Празькій і Варшавській операх. Почавши з національної класики – арії Остапа з "Тараса Бульби", на фоні задників сцени, він з чудовим артистизмом виконав комічну арію Джанні Скіккі з однойменної опери Пуччині, а потім вердієвські арію й стретту Набукко.

У чудовій формі виявилася й Вікторія Лук’янець – зірка Віденської опери, яка досить часто буває в Україні. За віртуозною арією Семіраміди Россіні, після виконання якої співачка кілька разів символічно поцілувала рідну землю (торкаючись сцени й цілуючи руку), були традиційні номери оперних гранд-концертів – арії Лауретти з "Джанні Скіккі" Пуччині й Маргарити з "Фауста" Гуно. Майже весь дует Джильди й Ріголетто Вікторія Лук’янець провела в обіймах Андрія Шкургана, після чого мало не впустила подарований їй величезний букет троянд. Правда, після її виступу хтось у залі досить голосно прошепотів: "По-українськи зовсім не співає".

Представляючи соліста Мюнхенської опери, баса Тараса Конощенка, ведучі перелічили іменитих диригентів, з якими співаку доводилося працювати. А до списку з трьох виконаних ним коло рампи творів потрапили арії Лепорелло з "Дон Жуана" Моцарта й Альвізе з "Джоконди" Понкієллі, а також пісня Тараса з опери Лисенка.

Антракт у двогодинному концерті був лише в диригента Миколи Дядюри: на час балетної інтермедії в оперному концерті (сцени з "Корсара" Адана й сольні коди танцювали Наталія Мацак і Денис Недак) його змінив Олексій Баклан.
Співаків з умовно "першого" відділення зал приймав дуже тепло, але не захоплено – давалася в знаки певна недовіра до чисто "західної" подачі звуку, його тонкої шліфовки й нюансування.

Настрій публіки вдалося змінити тенору Великого театру Олегу Кульку, який співав "по-нашому" відкрито й з очікуваною часткою розв’язністю, та ще й арії Каніо з "Паяців" і Калафа з "Турандот" Пуччині, що беруть за душу.
На такій самій високій емоційній хвилі чудово прозвучав голос Ольги Микитенко – торішньої дебютантки "Метрополітен-опера", яка зупинилася на баладі Недди з "Паяців", арії Русалки з однойменної опери Дворжака й вальсі Мюзетти з "Богеми" Пуччині.

Чудовий ансамбль Микитенко й Кулька в дуеті Мімі й Рудольфа з "Богеми" закріпив фінал із "Запорожця за Дунаєм" Гулака-Артемовського. Олег Кулько й хорова капела "Думка" виконали його так, як звикли українські слухачі: розкішним відкритим звуком і в радянській редакції тексту Максима Рильського "Блаженний день, блаженний час" замість оригінального "Владико неба і землі" – можливо, щоб після цього чиновникам київської мерії було комфортніше виголошувати урочисті промови, повідомляє Коммерсант.