Коли між своїми немає ладу

Дивним чином не посварилися лише екс-міністр оборони Анатолій Гриценко та дійсний міністр оброни Юрій Єхануров. Хоча перший не може не мати на другого зуб за те, що той зайняв посаду в уряді, яку Гриценко вважав своєю, як мінімум, до 2009 року, «оборонці» так приязно спілкувалися, що стало зрозуміло - даремно Олег Рибачук посадив їх по різні кінці столу. А ось Немирю й Гриценка треба було розсадити як найдалі….

Почалася конференція на позитивній, навіть рожевій ноті. Голова представництва Європейської комісії в Україні Ієн Боуг привітав присутніх з тим, що завтра Україна вступить до СОТ. Про це з великим захопленням говорив й міністр закордонних справ України Володимир Огризко.

«Це є нова Україна, яка перейшла від слів до діла», - радів міністр Огризко. Нинішній стан України він назвав «очікуванням вступу до НАТО». Випромінювати такий оптимізм, за його словами, йому дозволяє той факт, що нарешті Брюссель отримує однакові сигнали від Президента, прем’єра та спікера. Огризко мав на увазі підписаний трьома лист щодо плану дій стосовно членства в НАТО. «Розраховуємо на позитивну відповідь на звернення України про ПДЧ», - заявив Огризко.

З якого доброго дива радіємо?

За ним надійшла черга до відеозвернення Хав’єра Солани. Він говорив приємні слова для представників нової української влади та промовляв казкові заклинання для українського народу. Наприклад: «Є багато причин бути оптимістичними щодо України, адже населення нарешті взяло контроль над політиками, вони стали підзвітними народу». А ще Солана просив не ображати опозицію, а конструктивно з нею співпрацювати.

Нарешті він дуже мило заявив, що він щасливий, що членство України в СОТ є реалізованим й черга за ближчою співпрацею з НАТО.
На цьому рожево-дипломатичні виступи завершилися, настала черга до такого звичного в Україні – політичних інтриг, замаскованих темою НАТО.
Публіку розігрів віце-прем’єр з Європейської інтеграції Григорій Немиря, якого ще називають особистим міністром закордонних справ Юлії Тимошенко. Він так щедро хвалив Юлію Володимирівну в питаннях інтеграції до НАТО, що це не пройшло непоміченим.

Несподіваний бенефіс БЮТу

А ще Немиря чомусь вирішив виступати англійською мовою. Весь його виступ був присвячений темі, як багато робить Тимошенко для вступу до НАТО. За словами Немирі, БЮТ була єдиною політичною силою, яка під час виборчої кампанії чітко заявляла про важливість євро-атлантичного напрямку, кінцева мета якого вступ до НАТО.

Сусіди Немирі за круглим столом здивовано прокинулися на такій заяві та стурбовано зиркнули в бік виступаючого. Адже на жодному майдані Тимошенко не озвучувала таку мету. Єдине, що вона згадувала в контексті НАТО, це необхідність провести референдум. Однак Немиря впевнено говорив про чотири з половиною сторінки, де таке було записано.

Далі Немиря заявив - є очікування, що рада Північно-атлантичного альянсу схвалить приєднання України до ПДЧ в найближчий період. Лист про приєднання до ПДЧ, який підписали Ющенко, Тимошенко та Яценюк, ним був названий частиною політики «послідовності, відданості та відкритості».

«Ще я хочу зауважити, що прем’єр наполягла, щоб в листі був чіткий рядок про консультації з народом щодо прийняття остаточного рішення стосовно вступу до НАТО. Бо в цьому питанні - головне прозорість. Для України брак прозорості є нетерпимим, й уряд не буде це терпіти», - заявив Немиря.
Анатолія Гриценка десяте посилання на Юлію Володимирівну в темі приєднання до ПДЧ дістало не на жарт. Тому він вирішив також присвятити їй свій виступ, але у протилежному, негативному, контексті.

Проблема з НАТО - в голові під косою
Екс-міністр оборони розповів, що Україна більше готова до приєднання до ПДЧ ніж більшість країн, які це зробили в 99 році, мовляв, проблема лише одна - в головах українських політиків, а конкретніше в голові під косою.
За його словами, відразу після того, як Президент Віктор Ющенко, прем'єр Юлія Тимошенко і голова парламенту Арсеній Яценюк підписали лист до керівництва НАТО з проханням розглянути на квітневому саміті можливість приєднання України до Плану дій, він був на 70% упевнений у позитивному рішенні.

"Зараз я даю тільки 20%, тому що не бачу серйозної урядової підтримки кампанії", – сказав Гриценко.

Він звинуватив Тимошенко в тому, що вона не популяризує НАТО в українському інформаційному просторі.

«Ми всі знаємо, що ПДЧ лише на кілька відсотків стосується військової реформи. Там є соціальний розділ, екологічний, в плані йдеться про боротьбу з корупцією, про необхідність проведення судової реформи, все як у програмі уряду «Український прорив». Чому Тимошенко не вийшла до камер й не розповіла, що ПДЧ - це український прорив!? Використовуючи свою популярність, Тимошенко могла б пояснити це людям, - обурювався Гриценко. - Чому про зустріч з генсеком НАТО стало відомо за кілька годин, чому Тимошенко не говорила про це за тиждень й не взяла з собою на зустріч журналістів», - заявляв далі Гриценко. Він продовжував розпікати Тимошенко, що вона недостатньо робить для НАТО, зокрема й свій підпис під ПДЧ вона поставила дуже неохоче й до сих пір не знає, як його пояснити народу. «Я не є оптимістом, що в Бухаресті погодять ПДЧ для України», - підсумував Гриценко.

За словами Гриценка, співпраця з НАТО більше нарощувалася в уряді Януковича, й більшість законів, необхідних для вступу до СОТ, також були прийняті антикризовою коаліцією. На завершення він заявив, що прозорості уряду в питанні вступу до НАТО як не було, так і немає.

Коли Гриценко завершив говорити, всі пристрасно зааплодували, не зробив цього лише Немиря. Він нахилився до вуха Гриценка – очевидно, заявив йому все, що він про нього думає. Судячи з його обличчя, Немиря нічого гарного не думав. Гриценко у відповідь байдуже знизав плечима..

Естафета дауншифту

Зате виступу Гриценка зрадів Єхануров, мовляв, той своїми тезами полегшив його виступ.
Єхануров додав до тез Гриценка свій аргумент, що вступати в НАТО треба, бо нейтралітет для країни коштує дуже дорого. «Для нейтрального статусу нам доведеться утримувати 400-тисячну армію. Зараз армія 200, й існують плани подальшого скорочення її чисельності».

Виступ міністра закордоних справ тіньового уряду Костянтина Грищенка не здивував своєю свіжістю. Він переповів стару пропаганду Партії регіонів проти НАТО. Єдине, чим він відзначився, це шпилькою на адресу Немирі: «Я спробую обійтися без англійської мови, у нас і так є проблема порозуміння в питанні НАТО з власним народом», - заявив міністр-тіньовик.

Звичні розповіді про НАТО він розбавляв історіями з власного життя, мовляв, знає НАТО краще за інших, бо, працюючи в міністерстві закордоних справ, побував на дуже багатьох НАТІвських базах за натівський рахунок.

«У нинішніх міністрів немає такої можливості, бо вони можуть поїхати лише за власний рахунок».

«Ви думаєте, що у Єханурова не вистачить коштів?», – крикнув хтось із запрошених.
Грищенко продовжував свою думку, що НАТО це в першу чергу військовий блок, й туди вступають ті країни, що відчувають загрозу. «Ось, наприклад, Грузія, де є відчуття, що існує загроза з боку Російської Федерації. А в Україні є загроза?»
«Є!», - крикнув хтось з учасників конференції.

«Давайте говорити не про приватні відчуття, а про статистику», -зауважив Грищенко.
Він категорично зауважив, що такої загрози не існує. Мовляв, деякі українці хочуть в НАТО, бо вважають, що таким чином можна попасти в ЄС. «Але членство в альянсі не торує дорогу до ЄС. Мабуть, тому Юлія Тимошенко так важко йшла на підпис», - зауважив Грищенко.

Він додав, що взагалі було принизливо підписувати лист про ПДЧ. «Немає гарантій, що Рада відгукнеться на звернення України. Це не поважати себе - підписувати листа, не маючи гарантій на відповідь «так».

Дипломатичне промо для Альянсу

До речі, Грищенко єдиний з представників опозиції прийшов на конференцію, попри те, що йому на пару був запрошений Сергій Льовочкін. Не прийшов також міністр економіки Богдан Данилишин. Зате прибули представники посольств, зокрема тих країн, що нещодавно вступили в НАТО. Посли переконувати присутніх, що НАТО - це добре, а посол Румунії навіть заявив, що вступ до НАТО це найбільший успіх їх країни за кілька останніх десятиріч.

Найбільш категоричним в своєму виступі був посол Польщі Яцек Ключковськи. Він заявив, що Україна мало робить для вступу до НАТО. Мовляв, «найбільша єдність України щодо вступу до НАТО була за часів Кучми». «Тоді принаймні це звучало, як мета», - присоромив Ключковськи натоінтеграторів.

Поляка намагався переконати в протилежному Борис Тарасюк. Він підтвердив, що справді Янукович в 2003 році декларував вступ до НАТО в 2008 році. «Один соратник Януковича мені пояснив, що так робилося тому, що вони були впевнені, що в НАТО Україну ніхто не прийме, такі декларації були потрібні, щоб розірвати міжнародну ізоляцію Кучми. А Універсал єдності вони підписали, щоб отримати крісло прем’єра» - розповідав Тарасюк про підступність біло-блакитних. Він захопився звинуваченням Януковича в непослідовності й нечесності.

А ось промова посла США Вільяма Тейлора виглядала, як розмова з дітьми, а не із спокушеними в політичних спекуляціях натоінтеграторами й натопоборниками.
Певно, посол США вирішив підіграти загальній тональності. Він намагався заспокоїти противників плану дій з набуття членства, мовляв не треба боятися ПДЧ, адже «це тривалий процес, який не обов’язково закінчиться членством в НАТО».

«Якщо ви хочете приєднатися до НАТО, ви повинні в першу чергу хотіти приєднатися до НАТО», - виголосив посол таку філологічно кострубату, нелогічну, але таку вірну фразу.

Співаки проНАТівскої пропаганди

На завершення конференції виступала культурна артилерія бажаючих долучитися до НАТО-співак Олег Скрипка та письменниця Оксана Забужко. Скрипка заявив, що для того, щоб вступити до НАТО, потрібно об’єднати українське суспільство. Й це, до речі, потрібне не лише для вступу в НАТО, а й для нього, Скрипки, особисто.

«Після 2004 року мої концерти в Східній Україні припинилися. Я не заробляю в Східній Україні, є сили, які нас туди насильно не пускають». На думку Скрипки, треба обробляти громадян, особливо через телебачення, яке, на жаль, не є союзником Скрипки та НАТО.

Його підтримала Забужко. На її думку, приєднання до НАТО неможливе, поки на українському інформаційному просторі владарює російська пропаганда.

Організатору конференції Олегу Рибачуку Забужко порекомендувала прочитати книгу російської журналістки «Таємна зброя Кремля», - «щоб бути до всього готовим».

Оптимізм, який так і променів на початку конференції, взагалі зійшов на нуль.
Зовсім його добив журналіст Віталій Портніков. Його довга та емоційна промова звелася до того, що «ми маємо всі шанси стати геополітичною провінцією, добре якщо європейською».

Незважаючи на те, що на конференцію накотився песимістичний настрій, оптимізм Олега Рибачука був непереборний. Він проковтнув всю цю невіру та песимізм і щасливо повідомив, що наступну конференцію буде проведено в Донецьку. Мовляв, від Донецька до НАТО один крок. Крок Януковича зразка 2003 року?