На п’ятничному засіданні Верховної Ради комуністи раптово підіграли коаліції — дружньо підтримавши пропозицію «ручного» голосування за Юлію Тимошенко. Тобто голосування методом підняття рук, чого так довго й безуспішно добивалася більшість з різних причин: через «барабашку» у системі «Рада», що їсть голоси, через невмілих новачків, що кнопку натиснути не можуть, а в першу чергу — через недовіру до власних депутатів.

При «ручному» голосуванні кожен депутат повинен буде перед всім сесійним залом в прямій трансляції на всю країну засвідчити свій вибір. У кого з коаліції вистачить духу сказати «ні» та приєднатися до невеселого товариства Івана Плюща, який має одну розраду — програшні матчі «Шахтаря»?

Фото прес-служби Верховної Ради

Ось чому так важливо для меншості було, щоб постанова про «ручне» голосування не набрала достатньої кількості голосів. А вона набрала на кілька десятків більше ніж треба. Теоретично зрозуміло, чому комуністи підтримали більшість: до моменту голосування відбувалася погоджувальна рада, на якій було знайдено так званий компроміс, і лідери всіх фракцій підписали протокол про спільні дії. Однак Партія регіонів та Блок Литвина вирішили, що це такий жарт, і тому не голосували, а в КПУ чомусь повірили, що це серйозно та натиснули кнопки. Чому?

Комуністи, які вивалили після голосування в кулуари, пояснювали традиційно: «Питайте у лідерів». Той, кого вони називають «лідери», — це насправді людина в однині — Петро Симоненко. Все що відбувається, в Компартії коментує лише він один, інші «ленінці» клеять з себе «не від світу цього».

фото Артур Бондарь/ОБОЗ

Однак проблема в тому, що партієць Регіонів Ярослав Сухий вже спробував спитати про це Симоненка. І що? А нічого хорошого, особливо з точки зору східного виборця, — Сухий зразу перетворився в... бандерівця. І це ще не найгірше — червоноармієць Симоненко був у такому гніві, що Сухий ризикував перетворитися в мертвенького бандерівця.

Було це так. Коли засідання було закрите, й всі депутати розбіглися, в сесійній залі лишився Симоненко та ще кілька депутатів. Петро Миколайович вже збирався йти, коли його наздогнав депутат Сухий. «Ти «взув» Партію регіонів!?», — таким, очевидно, було запитання-закид Сухого. "Очевидно" тому, що в ложі преси тихий голос Сухого не було чутно. Зате голосній відповіді Симоненка міг позаздрити Луценко з мегафоном зразка 2001 року. «Это провокация! Кого мы взули??! Как хочем, так и голосуем! Что это за бандеровские замашки!», — ревів Симоненко.

На перехоплення гнівного «ленінця» кинулися «регіонали». «Тихіше-тихіше, тут журналісти», — заспокоювали вони Петра Миколайовича.

Фото прес-служби Верховної Ради

А кулуарами Ради тим часом ширилися чутки, чому Петро Миколайович, згідно слів Сухого, «взув Партію регіонів». Емоції регіонала, які спонукали його до ненормативної лексики, можна легко пробачити, якщо знати, якими глибокими та ніжними були стосунки двох політичних сил.

У Верховній Раді популярна думка, що комуністи — найталановитіші політичні торгаші, бізнесмени та спекулянти, тобто успішні в усьому тому, що противно марксистко-ленінській ідеології. Там, де є місце торгу, комуністи завжди на коні. Ось приклад: меншість на всіх отримала 14 комітетів. Комуністи з розрахунку кількості депутатів мали отримати один комітет. Якщо вони кожен день на ніч читають дітям та онукам казки про буржуїв та пролетарів, логічно, що вони мусили б боротися за комітет з соціальної політики. А якщо вони горять бажанням поліпшити життя свого електорату, їх мусив цікавити комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. Однак ці комітети комуністів абсолютно не зацікавили. Вони за домовленостями з регіонами хапнули собі три інші, які вважаються традиційно «жирними». Це комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, за яким плачуть гіркими сльозами цілі роти екс-міліціонерів, яких достатньо в кожній фракції; комітет з економічної політики, членом якого був Ринат Ахметов; та що найсмішніше — комісію по приватизації. Ідеологічно комуністи - противники приватизації. Цю просту істину можна почитати у Маркса, який вважав, що в ідеалі навіть дружини мусять бути спільні. Можливо, комуністи в цьому питанні керувалися принципом: якщо якесь явище не можна побороти, його треба очолити?

В Раді побутує версія, що комуністам передали ці комітети не за гарні оченята, а начебто за згоду поступитися першим-віце спікером Адамом Мартинюком на користь Раїси Богатирьової чи когось іншого з Партії регіонів.

До речі, про передачу комуністам перерахованих комітетів розповідали дуже впливові люди, наприклад Володимир Литвин, Раїса Богатирьова. Отже, це не просто чутки, це означає що Партія регіонів та комуністи змогли домовитися. Але що тоді відбулося в п’ятницю? Можливо, комуністи знайшли ліпші умови кредитування. Існує версія, що коаліція вже пообіцяла Симоненку підтримати Адама Мартинюка на посаду першого віце-спікера, а також пообіцяла всі ті комітети, які комуністам вже виділили Регіони. Зрештою, хто в Раді має більшість, той може чужим розпоряджатися, як своїм.

Звичайно до вівторка Регіони можуть переконати Симоненка в тому, що попередні домовленості для нього корисніші. Однак потяг вже пішов, свою справу комуністи вже зробили — підстрахували коаліцію в дуже важливому для неї питанні. Таким чином, п’ятниця завершилася з результатом 1-0 на користь більшості. Отже, можуть - коли хочуть!

До речі, ця проста перемога далася коаліції великими зусиллями. Вранці все свідчило про те, що день мине в пусту. Юлія Володимирівна не явила свою красу на огляд публіки. А це, як барометр, означало, що хороших новин у неї немає. Спікер Арсеній Яценюк тільки відкрив засідання, як відразу оголосив перерву на 30 хвилин. Щоправда, ці хвилини розтягнулися на години.

Народу розповідали, що у спікера Яценюка погоджувальна нарада з лідерами фракцій. Представники коаліції пояснювали, що нарада затягнулася, бо представники «біло-блакитних» Раїса Богатирьова та Микола Азаров ігнорують збіговисько. Їх, мовляв, чекають-чекають й не можуть дочекатися. Один з депутатів НУ-НС поскаржився, що це не перший раз. Мовляв, Азаров, коли приходить на погоджувальну раду, слухає не більше п’ятнадцяти хвилин, а потім повідомляє, що йому треба переговорити з Януковичем. Інші лідери по дві години чекають, поки Азаров повернеться з цих консультацій.

Фото прес-служби Верховної Ради

У п’ятницю зранку ніхто нікого не підганяв. Очевидно тому, що у Арсенія Петровича не було жодних планів на цей день. Він вранці разом з Ющенком та Балогою покладав квіти до пам’ятника загиблих від Чорнобильської катастрофи, й там Віктор Андрійович його ощасливив новиною, що поспішати не треба, бо і в нього свої плани. Ющенко зібрався летіти в Женеву на медичне обстеження.

Тому атмосфера у Верховній Раді була розслаблена. Однак ближче до 12 години все змінилося. Протяг перемін пронизав кулуари. Першою ластівкою змін став Олександр Турчинов. Він заявив журналістам, що кандидатура Тимошенко може голосуватися сьогодні. Зразу з’явилися чутки, що Президент України розвернув свій літак над небом Швейцарії, щоб прибути у Верховну Раду. За іншими джерелами, Президент не встиг вилетіти, він передумав ще в аеропорту «Бориспіль». Начебто брат Петро переконував Віктора Андрійовича, що здоров’я важливіше, але Ющенко все-таки повернувся до Києва.

Прес-служба Президента заперечила той факт, що Ющенко розривався між Юлею та Женевою. «Обозревателю» повідомили, що Президент у Києві й нікуди від’їжджати не збирався.

Проте чому тоді у Верховній Раді зразу всі забігали. Депутат Омельченко доказував журналістам, що вміє натискати на кнопки, а Арсеній Яценюк, за словами одного депутата, цікавився у старожилів Ради, чи можна з одного гнізда голосувати двома картками. Очевидно Яценюк програвав варіанти, як він може голосувати, якщо президія буде заблокована карткокрадами та бюлетенеїдами Лук’яновим і Кисельовим.

А в кулуарах обговорювали, що Президент вже в Києві. Серед журналістів з’явився свідок, який бачив, як кортеж Президента проїхав перед вікнами Верховної Ради. Куди він повернув — до Ради чи до Секретаріату — інформація розходилася. За одними джерелами, Президент окопався в Секретаріаті й приймав Балогу, Януковича, Ахметова та лідерів фракцій. За іншою — він приїхав у Верховну Раду, й навіть збирався виступити у сесійній залі. Журналісти помітили держохоронців, які зазвичай супроводжують Президента, а також керівника держохорони Гелетея.

Простих депутатів попросили зайти до зали. Повідомили, що зараз щось буде. Це «зараз» затягнулося надовго, і можна було подумати, що депутатів загнали до зали, щоб не підслуховували та не підглядали за лідерами.

Нарешті, коли чутки про Президента досягли апогею, в кулуарах з’явився Йосип Вінський. «Президент вже тут», — заявив він журналістам. Він додав, що скоро, можливо, буде голосування за прем’єра Тимошенко, й не виключено, що Віктор Ющенко буде на ньому присутній. Найсмішніше, що за кілька хвилин перед цим на президентському сайті повісили інформацію, що Віктор Андрійович відлетів до Швейцарії на планове лікування.

Невідомо, наскільки це відповідало дійсності, але це стало сигналом, що «кіна» не буде. У бютівців, що виходили в кулуари, поскисали обличчя. Яке воно було у Тимошенко, журналісти так і не побачили — вона цілий день провела у Верховній Раді в місцях, недоступних для журналістів.

Чомусь БЮТ особливо не порадувала й перемога стосовно методу «голосування». Певно, тому, що до вівторка безліч часу, щоб сплести безліч інтриг. Одна вже є: у неділю збігає п’ятиденний термін з часу подання Президентом кандидатури прем’єр-міністра. Запитання — чи потрібне нове подання у вівторок, якщо старе так і не розглядалося?

Певно в БЮТі зараз гадають «на короля» — чи повернеться він у вівторок з Женеви до Юлі. Якщо так, то у коаліції великі шанси обрати прем’єра. Нова форма голосування, безумовно, додає оптимізму. Цілком ймовірно, що у вівторок Україна отримає й новий уряд. Щоправда, не до кінця вирішене питання персонального складу. Юрій Луценко заявив, що, можливо, буде замінена кандидатура міністра освіти Кременя. Існує невдоволення щодо кількох інших кандидатів в міністри, але емоції вже вляглися.

До речі, кореспонденту «Обозревателя» потрапив до рук цікавий документ кількаденної давності — «Постанова про формування Кабінету міністрів». Цікавий він тим, що Кабінет міністрів взагалі-то формує прем’єр-міністр, а згідно цієї постанови, новий уряд сформований... депутатом Верховної Ради. Прізвище цього депутата дуже відоме — Тимошенко. Але сам факт... Він дуже символічний, якщо «просто Юля» формує уряд — далеко піде...

P.S.

«Обозреватель» спробував з’ясувати, чи відповідають дійсності чутки у Верховній Раді, щодо географічних переміщень Президента між Женевою та Верховною Радою. Цікаво, що охоронці біля Ради всі як один свідчили, що кортеж Президента до них не приїжджав. Або Президент прибув в парламент інкогніто, або заяви бютівців були спробами видати бажане за дійсне. Що стосується кількох спроб Президента вилетіти в Женеву, то у VIP-терміналі аеропорту «Борисполя» журналіста «Обозу» переконували, що Президент до них приїжджав лише один раз і тоді ж відлетів у Швейцарію.

Щоправда, не збігається час вильоту з інформацією, розміщеною на сайті Президента. Там стоїть час 13.34 й дієслово «вилітати» написано в минулому часі. Тобто згідно сайту виходить, що близько першої Президент вже відлетів. Однак події у Верховній Раді засвідчують, що в цей час він проводив консультації, й працівники «Борисполя» стверджують, що Президент відлетів близько 15-ї години. Тобто різниця в дві години. Очевидно, виліт Президента було заплановано на ранок, але хтось змусив його відкласти «лікування». Комусь теж «болить».