Коли Янукович зачитував призначення Зварича, Безсмертний гиготав на всю сесійну залу, тицяючи в нового міністра пальцем з таким виразом, наче це - опудало. Міністерство Культури «Регіони» взяти не захотіли – на посаді залишився «старий» міністр.

У перші хвилини після голосування за кандидатуру Віктора Януковича на прем’єрську посаду згадався виступав Віктора Федоровича на круглому столі у Президента. Він тоді сказав, що новий «уряд буде працювати якісно й дотепно». Останнє слово - гарне, українське, але, як це часто буває у Януковича, сказане ним «не в тему». І викликало мимоволі широку усмішку. Тоді кортіло завершити думку лідера ПР влучним російським словом: «обхохочемся!».

Однак, коли Верховна Рада проголосувала за новий список уряду, було не до сміху. Лише німе здивування – список «донецьких» буквально «кишів» кучмістами, яких начебто давно списали з рахунків. Зокрема, у владу повернувся великий комбінатор Леоніда Кучми – Дмитро Табачник. В свій час про нього говорили, що це Кучма працює президентом в Адміністрації Табачника. Пару днів тому він емоційно говорив «Обозу», що «Президенту треба повіситися разом з бабою Параскою». А тепер ось - сам у владі. Далі - все знайомі з минулих урядів прізвища. А Толстоухов на посаді міністра кабінету міністрів - це взагалі «пісня». Пригадуєте його слізне інтерв’ю під час помаранчевої революції, коли міністр без портфеля бідкався, що він не може піти з будівлі уряду, ьо охороняє її, а побутові умови не надто комфортні.

Знайшлося місце й для есдеків, які прийшли в Уряд просто з першої п’ятірки нещасливого списку СДПУ(о). Михайло Папієв - міністр праці і соціальної політики, а з ним - хрещений батько «РосУкрЕнерго» Юрій Бойко. Колоритних регіонівських прізвищ не так багато: Азаров сів одразу в два крісла: на посаду першого віце-прем’єра й міністра фінансів (цікаво, де буде сам Азаров а де - його славнозвісна «азаровщина»?), Андрій Клюєв, як і очікували, зайняв посаду віце-прем’єра.

Веселим можна назвати хіба що призначення «крутого» регіонала Василя Джарти, який під час президентських виборів зірвав з’їзд Ющенка в Донецьку. Його посадили в крісло міністра охорони навколишнього середовища.

Цікаво, що в новій біографії прем’єра Віктора Януковича написано «не судимий». Це минулого разу Янукович хотів виглядати щирим, і з трибуни Верховної Ради зізнався в своїх гріхах. Щоправда, Віктор Федорович вже знає, до чого може довести така щирість. Не відомо, наскільки це правда, але доводилося чути історію про те, як Віктор Янукович під час минулого прем’єрства їздив у Велику Британію. Там з ним трапився вкрай неприємний казус: на прийом в Букингемський палац пустили лише його дружину. Януковичу сказали: «Вибачте у вас - судимості, а у нас - традиції».

«Проффесору» Віктору Федоровичу не буде сумно – в уряд повернувся ще один «проффесор» - Роман Зварич. Як бачимо, в Україні ще не було такого високоінтелектуального уряду. До речі, коли Янукович зачитував призначення Зварича, Безсмертний гиготав на всю сесійну залу й показував на нового міністра пальцем з таким виразом, наче це - якесь опудало.

Міністерство Культури «Регіони» взяти не захотіли – на посаді залишився «старий» міністр. Так само помаранчевим залишили хлібне, але не впливове міністерство надзвичайних ситуацій. Результат того, що представники «НУ» розпускали пір’я, виявився більш ніж сумним –жодного впливового міністра.

Хтось може заперечити, а як же міністерство внутрішніх справ? Справді, його залишили президентській людині - Юрію Луценку. Коли Янукович зачитав його прізвище, у сесійній залі депутати з ПР дружньо кричали «фу», а рідкі оплески почулися лише з ложі преси. Депутат Святаш в кулуарах Верховної Ради аж стрибав від люті. «Це велика підлість», - запевняв він. А от Ахметов спокійно зізнався, що пробачив Луценку брудні чоботи, що топтали його ліжко. Що ж, Рінат Леонідович зреагував на це призначення розумно. Таке відчуття, що призначення Юрія Луценко на посту міністра - це була чергова поступка Президента на вимогу лідерів Регіонів, а не навпаки. Адже тепер у ворогів Президента з’явилася унікальна можливість – бачити, як згорає єдина рейтингова фігура в оточенні Президента. Адже ким буде Луценко в новій владі? Він буде менше виголошувати заяв, більше випивати, а в Україну тихенько повернеться Бакай, Засуха та пів-списку Наталі Вітренко.

До речі, такий варіант списку був повною несподіванкою не лише для журналістів, але й для більшості депутатів з Регіонів. Бо весь день обізнані регіонали нервово відмахувалися від пропозицій розкрити карти. Та й швидкість, з якою Клюєв та Азаров переміщалися кулуарами, не залишала шансів на коментар. А намагання з’явитися в них на шляху були просто-таки небезпечними для життя.

Виглядало це приблизно так: спочатку з відкритих дверей сесійної зали з’являлася строката краватка Клюєва, яка від бігу стола сторчма, потім - вилуплені від напруження очі, а далі вже можна було спостерігати лише спину, яка за мить зникала в дверях приміщень, закритих для журналістів.

Тільки під кінець дня стало трохи прояснятися, що Азаров - перший віце, а ПЕК очолить Юрій Бойко. Адже не дарма він весь час стовбичив у Верховній Раді й дуже зосереджено спостерігав за процесами.

Чорний день Андрія Шевченка

Цікаво, що обрання прем’єром Януковича пройшло з мінімальними емоціями. Всі настільки втомилися, що були, мов сонні мухи. Найсмішніше, що поодинокі депутати БЮТ виглядали навіть веселішими, ніж у день, коли Ющенко міг розігнати парламент. Тоді вони бідкалися, що Тимошенко серйозно бажає йти одним списком з «НУ», і в такому випадку їм може не вистачити місця в «братській могилі». А ще бізнесменам вдруге б довелося платити за участь у виборах.

Сумнішим виглядав хіба що Шевченко. Він вже не трусив прес-секретаря Януковича за плечі, іронічно запитуючи, як настрій. Не розповідав анекдоти. Бідний Шевченко! - Він щиро вірив, що Президенту вистачить духу розпустити парламент…

Чорний, наче хмара, ходив Порошенко. Зовсім розбитим виглядав Кириленко. «Ну як таке сталося?», - розпачливо запитував він журналістів. За словами Кириленка, Ющенко не збирався розганяти парламент, але так само не збирався подавати Януковича. «Було прийняте рішення не робити подання, а чекати, що буде в парламенті». За словами Кириленка, була надія, що через деякий час під куполом всі би пересварилися, здійснили ряд дурниць, чи пішли би на Банкову з умовами, зручнішими для Президента. «Чому Віктор Андрійович вибрав найгірший варіант - мені не зрозуміло», - скаржився Кириленко.

Нарешті, як іронічно зауважив «Обозу» один з нардепів: «У Верховну Раду чи то внесли труну, чи то вона прийшла сама». Президент Віктор Ющенко виглядав таким розбитим, що про цю людину справді можна було сказати – присутній на власних похоронах.

Ніхто навіть не очікував, що він, представляючи Януковича, виголосить досить жваву промову й навіть буде розповідати анекдоти. Ющенко зізнався, що нинішні порожні намети на майданах і парках йому нагадують старий єврейський анекдот: «Товариш секретар, ваше розпорядження виконано. За три дні створили колгосп. Тепер ждемо колгоспників». Таким чином, Президент наїхав на Тимошенко й Регіони, натякаючи, що їхні наметові містечка - це не позиція народу, а оплачена акція.

Дісталося й парламенту. Президент назвав його «фабрикою проблем». Заявив, що саме тут сидять люди, які розкололи Україну. А ще він наїхав на конкретного депутата: «Помаранчеву коаліцію зруйнували не регіони, а амбіції декого в середині фракції».

Як не дивно, але в цей момент камери у ВР показали Петра Олексійовича: він мав дуже нещасний вигляд. Глибоко похилив голову, сперся чолом на кулак, отож на екрані народ побачив замість обличчя лише його буйну шевелюру.

Втім, варто було б запитати і Віктора Андрійовича – «а що зробив Президент за півтора роки? Яку проблему розв’язав, чи став рівновеликим своїй посаді?» Натомість в традиціях свого попередника навчився знаходити винних.

Щоправда, «наїжджав» на всіх президент коректно. Мабуть тому, що в залі не була присутня Тимошенко. Лише з нею Віктор Ющенко може по-справжньому посавритися, вступити у«ближній бій», як це було напередодні, на круглому столі.

Цікаво, чому Віктор Андрійович такий крутий тільки з «бабою»? Адже з часів президентських виборів ми так і не почули різких слів на адресу Віктора Федоровича. Тепер, напевно, вже не почуємо ніколи. А варто було б жорстко поговорити і з сепаратистами, і з надміру активними противниками українських військових навчань, і з підбурювачами мовного питання.

Однак, повернемося до промови. Президенту не сподобалася назва нової коаліції. «Зараз є антикризова коаліція, але немає кризи. На кінець року може бути навпаки». Дуже багато й натхненно Президент говорив про об’єднання держави. Про те, що донецький шахтар повинен простягнути руку карпатському лісорубу. «На круглому столі ми билися, як леви, над питанням, чи будемо ми мати українську Україну». Президент впевнений, що з підписанням Універсалу – будемо.

Він говорив, дуже щиро. Було очевидно, що він вірить у те, що говорить. І дуже хотілося вірити йому. Якби не одна деталь. Здається, для Регіонів Універсал - не більше, ніж папірець, адже коли їм були потрібні гарантії від Ющенка, вони витребували, щоб Президент поставив підпис не під угодою, не під меморандумом, а під законом. Йдеться про розблокування роботи Конституційного Суду. Регіони не проголосували за кандидата від «Нашої України», аж поки в Верховну Раду не був принесений закон зі свіжим підписом Президента про те, що Конституційний Суд не має права переглядати політреформу.

Президент свято вірить, що після підписання Універсалу не буде політики русифікації. В той же час проросійські заклики «донецьких» на виборах були не просто пустими словами. Їхні депутати в своїй переважній більшості вважають, що українська мова – «фу!», що ветерани УПА стріляли в спину, що дружина Президента - агент ЦРУ, що гривня - це рубль, а «мороз, мороз, не морозь меня» – українська народна пісня.

Звичайно, інтереси власного бізнесу депутатів від Партії регіонів в будь-якому разі збережуть Україну від розколу й від втрати державної незалежності. Але цілком вірогідно, що залежність від північного сусіда буде однозначно посилена, бо новій владі надзвичайно потрібен дешевий газ. Адже нова влада - це власники підприємств, які в першу чергу цей газ споживають. Вже зараз ціна на акції великого хімічного підприємства «Стірол», яким володіє нардеп Регіонів Янковський, впала нижче, ніж будь-коли. Чим за це можна поступитися? Звісно, не тим, що є в приватній власності бізнесменів з ПР. Наприклад, можна запросто створити газотранспортний консорціум. Труба ж не належить Ахметову – той Бог з нею, її не шкода.

Чи зможе Президент України цьому зарадити? Депутати з Регіонів, не моргаючи, скажуть прямо, що Президент їм не указ, що у них своя повнота влади: уряд –парламент.

Одна показова деталь. Депутати з регіонів за час президентства Ющенка нагородили його стількома образливими прізвиськами, що у автора як у людини, яку з дитинства привчали не кепкувати з фізичних вад та хвороб, язик не повертається їх озвучити. Але в день представлення Януковича «Обоз» почув дещо нове. На острові Тузла росте така рослинка, напівдерево-навівкущ, яке називається «лох сріблястий». Так от, в кулуарах Верховної Ради з задоволення розповідали свіжий анекдот, що на Банковій ботаніки виявили новий вид цієї рослини - «Лох, просто лох».

Отож, жодним універсалом Ющенко не навчить нову владу поважати себе, поважати державні цінності, які він пропагує. Бо серед тих, кому він відкрив дорогу в уряд, більшість поважають лише мову сили та слово авторитета.

Тріумфатор і двійочники

271 голос. Прем’єр Янукович отримує десятки кілограмів троянд. Затим виходить до преси. Потім з Верховної Ради в народ. Коротенька промова з трибуни, радісні вигуки людей з блакитними знаменами за парапетами. Вони стрибали й обнімалися. Вони кричали: «Янукович!».

Нарешті ми отримала свою перемогу, нарешті і у нас на вулиці свято, промовляли їхні обличчя. А мені в цей час згадалася інша перемога й інші люди: сотні тисяч, які стояли на морозі у мокрому взутті і вітали нового Президента. Який контраст: нового прем’єра в Києві вітає лише сотня привезених, накормлених, розселених в наметах квітучого Маріїнського парку людей.

Деякі журналісти дивилися на це і плакали. А Янукович потискав протягнені через паркан руки. Якщо чиясь хватка була сильнішою й затримувалась довше, ніж на мить - охорона відривала руки прихильників від тіла лідера. Хтось не втримав партійний стяг. Він впав просто під ноги Януковича, а Віктор Федорович пройшовся просто по прапору…

Потім проголосували за уряд. Міністри просто серед ночі пішли освоювати Кабмін. Кажуть, лишилися задоволеними – на дверях кабінету Віктора Федоровича чекала табличка «Янукович».

А вже дорогою додому я натрапила на двох «не останніх» нашоукраїнців – Третьякова і Мартиненка. Вони сиділи на гранітному бордюрі біля Верховної Ради і курили. Зовні це виглядало доволі кумедно, ніби два школярики не хочуть повертатися додому і сидять під будинком з портфелями, повними «двійок».