От і відійшов у минуле очікуваний фестиваль рокової культури. На вихідних 6-7 травня Труханів острів перетворився на домівку для рокерів України. Представники цієї субкультури, принципово безпритульні, ніжились на піску і травичці острова під україномовні пісні файних гуртів нашої неньки України. На острові встановили три сцени, які за задумом не повинні були заважати одна одній, але, на жаль, іноді більш агресивні перекрикували більш поміркованих.

День перший.

Було дивно спостерігати за підлітками в чорному, які збирали сміття в п’ятдесяти літрові мішки – за такий мішок сміття давали 0,5 пива. Можливо мудра організація в нашій країні розпочнеться з рок-фестивалів – це був, певно єдиний спосіб примусити молодь збирати сміття. Щоправда потім ця ж молодь спала на травичці – але це логічне завершення подібних гулянь. Здивували також і черги до туалетів – для багатьох з цих черг це певно був перший у житті подібний досвід. Як сказав Олег Скрипка на Оглядачі, закінчилась калі-юга для України – епоха невігластва тобто, з індійської філософії.

Весна наздоганяє навіть прихильників смерті і чорного кольору. Помилуйтесь і ви на ці чудові парочки, які погоджувались позувати перед фотокамерою. Усмішки на обличчях, які повинні виражати агресію – адже дез-метал – це музика смерті і руйнування. Як мило вони посміхаються, як пристрасно цілуються. І не тільки... Організатори були не проти кохання на фестивалі. Навіть такого. Головне, щоб не в громадських місцях.

Мене цікавив виступ ТНМК у суботу – земля гула, молодь стрибала в найкращих традиціях. Посидіти на травичці не вдалося, люди залазили на дерева – швидше для екстриму, бо місця стало всім – не масовий це захід. ТНМК скромно уступили місце хедлайнерів міліції – представники правоохоронних органів зірвали заслужені аплодисменти за чемну поведінку і скромність.

День другий.

Мажорів і тих, хто не визначився розігнав дощ. Але подібна погода лишень притягує рокерів всіх напрямків. Хмари на небі, хмари на обличчях – рок на сцені. Фестиваль дійшов кульмінації. Готика – прагнення душі ввись і постійне падіння назад – до найниціших бажань і пристрастей. Жіночий вокал на фоні жорсткого року, хтонічні забави.

Фолк-рок – музика близька до землі – холодні ночі в глухих селах, коли лишень цвіркуни порушують тишу, коли страшно, бо темно, холодно і навколо туман, коли химерні птахи лякають своїми криками і за кожним корчем бачиш примари. І міський рок – дитя бетонних джунглів і сучасних технологій, дитя непокірливе і неприкаяне, як було сказано, принципово безпритульне – ось три головних напрями, які можна виділити в сучасному році, відповідно, три сцени. Всі поділи умовні, адже всеодно рок єдиний – це постійні пошуки і жага, жага справжнього, постійний бунт проти ситості і короткозорості споживача, це прагнення вічного повернення до справжніх засад людського існування, коли будь-яке слово, сказане тобою, будь-яка справа, зроблена тобою виражають твоє єство і є життєвоважливими.

Фото К. Опанасюк.