Юрій ВИННИЧУК

Слухайте, що робиться! Досить було Януковичу 25 листопада у День пам’ять жертв голодомору чкурнути собі до Білорусі на кабанячі лови, як на другім кінці Європи це знайшло свій фантастичний і містичний відбиток. Прем’єр, кажуть, уполював 500-кілограмового кабанюру. Причому не кулею, а смертоносним яйцем від івано-франківської курки. А всі інші кабани так налякалися його грізного вигляду, що чкурнули через усю Польщу аж до Німеччини, вибравши злигодні еміграції. Услід їм із прем’єрських вуст лунало: „Шкодливі коти! Казли! Данєцк паражняк нє гоніт!”

Одуріле стадо увірвалося до південнонімецького містечка Вайтшехгайм. Цілих дві години кабани тероризували місто, зганяючи злість на українського прем’єра тим, що нападали на людей, магазини й автомобілі. Один, правда, інтелігентний дикий вепр навіть вирішив заскочити до крамниці, щоб купити собі „Гендер і шолдер”, бо чув, що то помічне на тверду щетину, а лупа тікає разом з блохами. Але його шляхетного пориву не зрозуміли. Касирка відразу скочила попід ляду і накрилася торішньою промовою Шрьодера. Чим дуже образила вепра, який стояв на зовсім іншій політичній платформі. Зі злості він розгромив полиці і спричинив збитки на тисячі євро.

Тоді на лови вийшла брава німецька поліція і тричі повторила подвиг Януковича, скориставшись для цього не високотехнологічними яйцями, а примітивними карабінами. А решту здичавілої опозиції перечавили колеса автомобілів, так що наступного дня пів міста наминало сальцесони і холодці.

Та на цьому дива природи не завершуються. Прем’єр застрелив велетенського кабана, заплющивши очі! Бо коли у нього пізніше поцікавилися, чи він кабана не злякався, то Янукович відповів, що його навіть не бачив. Ну, чи це не майстер-клас? Я не знаю, чи навіть Вільгельм Телль або Робін Гуд на таке були здатні.

А який переполох викликав візит прем’єра в білоруські ліси, свідчить той дивовижний факт, що усі лосі з переляку поскидали роги, знаючи, що лось безрогий донецькому – не товариш.

Але і цим ще не вичерпується уся інтрига. Бо, виявляється, окрім ловів наш бацька-2 провідав у Білорусі рідне село Януки і поставив свічки за тих, хто загинув від голодомору. Чим завдав рішучого удару по тих буржуазних запроданцях-істориках, які про голодомор на теренах Білорусі нічогісінько досі не чули. А бацька-1 кинувся гарячково гортати календар, щоб і собі вибрати якусь відповідну дату для вшанування білоруського Галадамора чи то пак Пошасці. Як гуляти, то гуляти!

Так що дуже вдало відсвяткував наш прем’єр свято Голодомору. І жертву у вигляді кабана приніс, і свічечку – мабуть, із кабанячого сальця – запалив та й чарочку перехилив. Повернувся хоча й без рогів, та зате з іклами.

І тут я собі пригадав, що роки два тому, коли про кандидата у президенти стали публікуватися різні славословія, донецький барон поділився такими спогадами: "Пам'ятаю на полюванні, на мене вискочив поранений запеклий сікач. Дикий кабан узагалі тварина небезпечна, а коли поранений – втричі небезпечніший. Відлік на секунди, на промах права немає, інакше просто загинув. Як бачите, я живий, здоровий – виходить, з обстановкою впорався". І при цьому гордо задемонстрував фото із синами й убитим кабаном.

І от що цікаво. Під час Помаранчевої революції дикий кабан теж увірвався до супермаркету, перелякавши усіх працівників і покупців. А сталося це у Польщі 14 грудня 2004 року, а точніше у Вроцлаві, під німецьким кордоном. Чим займався того дня Янукович вияснити не вдалося. Але можливо, той кабан був братом трагічно загиблого сікача.

А ще два роки перед тим, а саме перед обранням прем'єром восени 2002 р. Янукович із трибуни парламенту заявив, що в житті "мухи не скривдив". І я йому вірю. Бо яка користь з мухи? А от кабан – це не тільки цінне хутро, але й поживне м’ясо. Так що голодомор нашому прем’єрові узимку не загрожує.