У суботу відбувся другий етап третього з’їзду партії «Наша Україна». За вимогою Віктора Ющенка, президентська сила мусила оновитися, зокрема – змінити керівництво. Однак одного дня для таких історичних звершень виявилося замало. На трибуну рвалися десятки партійців зі своїми міркуваннями, чому чинне керівництво погане та який мусить бути лідер. «Де мій герой?, - заливалася Лілія Григорович, - Такий, щоб міг так дати Януковичу з парламентської трибуни, щоб у того у носі закрутило». Були й інші вимоги, до партійних вождів. Все це дійство розтягнулося так на довго, що делегати, зазирнувши в свої квитки на потяги, вирішили все-таки їхати додому, а не мордуватися всю ніч за світле майбутнє «Нашої України». Кворуму не стало, і рішення не були ухвалені. Отже, хай живе третій етап з’їзду!

Проте, навіть після такого конфузу можна зробити попередні висновки. Перший: партія «безголова». На цьому твердженні наполягали майже всі делегати з’їзду. Другий: партія трьохголова. Такі думки прийшли в результаті уважного спостереження та спілкування з партійцями. А тепер про цей каламбур – детальніше.

Голова перша - почесна

Перша Почесна голова, яка належить Віктору Ющенку, фізично на з’їзді з’явитися не побажала. Суботнім ранком вона займалася дуже важливою справою працевлаштування «проффесора» Зварича. Працевлаштувала представником Президента в Парламенті. А увечері вона пішла на концерт італійського співака Тото Кутуньо.

Друга голова – побита

Друга Голова належить голові ради партії Роману Безсмертному. Вона на з’їзді була фізично присутня. Розташувалася на плечах тіла, що сиділо в президії в оточенні Порошенка, Єханурова, Катеринчука і приймала душ з помиїв. Однопартійці щедро його поливали майже в кожному виступі. Хоча сам Роман Петрович в своєму вступному слові без вагань заявив, що керівництво партії весь час працювало ефективно, й вся біда в тому, що в день виборів НУ й БЮТ помінялися рейтингами на здивування астрологів, політологів та соціологів. А ще Безсмертний у своєму виступі попередив, що «кожний, хто виходить на трибуну, має пам’ятати, що він не учасник ток-шоу, а відповідальний за долю партії».

Однак таке попередження не стримало партійців від нищівної критики Романа Петровича, та дружніх скандувань «ганьба» з гальорки, де засідали організації Львівської, Черкаської та Сумської області.

Подекуди демократія на з’їзді ставала такою не керованою, що опанувати ситуацію міг лише власник сильного вольового голосу - Порошенко. «З яких пір в нашій партії з’явилася хамська звичка закривати іншим рота», - як Зевс-громовержець закричав Петро Олексійович, і зал притих. Однак наступного разу цей номер не пройшов: Черкаська організація продовжувала скандувати «ганьба». «Ганьба! Це Вам ганьба, які провалили вибори міського голови», - кричав їм у відповідь Порошенко. Зрештою, перекричав.

Загалом Петро Олексійович виглядав задоволеним життям. Це на минулому з`їзді всі шишки сипалися на нього, як на командира загону «любих друзів», тепер за все відповідав сам один «Рома» Безсмертний.

«Немає Роману Петровичу виправдання. Все, що він робив, є зрадою українського народу», - такими звинуваченнями нагороджували його делегати з трибуни. Йому згадували зволікання у створенні помаранчевої коаліції, таємні та офіційні переговори з Партією Регіонів. Наче він єдиний став причиною блакитного реваншу. Безсмертний то іронічно посміхався, то на його обличчя лягала тінь образи. Адже це була не його особиста політика, весь цей час він сумлінно й слухняно виконував вказівки почесного голови партії.

Можна пригадати, як зразу після виборів Безсмертний заявив, що «НУ» готова виконати угоду й віддати посаду прем’єра Юлії Тимошенко. Після цього він отримав прочухана від Віктора Андрійовича за самодіяльність.

Однак «Оглядачу» так і не вдалося почути бодай слова критики на адресу відсутнього на з’їзді почесного голови партії Віктора Ющенка, всі сумнівні лаври позбирав Роман Петрович.

Якби в «Нашої України» не був так хитро складений статут - не бути Безсмертному головою Ради Партії вже в суботу. А так він має достатні шанси зберегти за собою керівництво.

Зокрема, переважна більшість делегатів 688 визнала незадовільною роботу Ради Партії. Керівництво «Нашої України» сподобалося лише трьом сотням делегатів. Не треба пояснювати, що така оцінка стосувалася в першу чергу Романа Петровича. Однак за статутом «Нашої України» голова Ради партії, голова виконкому обирається не з’їздом, а Радою Партії. Зрозуміло, серед еліти партії популярніша думка мінімізувати зміни в керівництві. Статут, звісно, можна змінити, але необхідних дві третини голосів це рішення не набрало. Якби для прийняття цього рішення потрібна була проста більшість - головою партії вже б став Микола Катеринчук. Але якщо його підтримка серед низових організацій особливо західної України просто вражає, в Раді партії вона майже рівна нулю.

Хоча питання виборів голови з’їздом партії ще не закрито. Це буде інтригою третього етапу.

До речі, під час голосувань на з’їзді не обійшлося без «фальсифікацій». В розпал визначення оцінки роботи ради партії, Порошенко об’явив з трибуни, що випадкові люди купують бейджики журналістів, щоб зайти до зали й проголосувати, а Тетяна Мокріді розмахувала вилученим в когось мандатом з минулого з’їзду.

Голова третя - відтермінована

Ця голова найцікавіша. Її можна назвати - «відтермінованою», а ім’я їй - Юрій Луценко.

Поява міністра внутрішніх справ на з’їзді «Нашої України» нагадувала відомий казковий сюжет, де мудра дівчина прийшла до пана не голою, не одягненою, не верхи, не пішки, ні з гостинцем, ні без гостинця.

Тобто, Юрій Луценко заявив, що хоча до нього надходили пропозиції очолити «Нашу Україну», «стати містером Мускулом», але він на них не погодився, бо «люди - не біомаса й не козли, щоб вважати такий крок оновленням партії». Однак виступ Луценка був виступом саме голови партії, який критикував, наставляв, давав вказівки, що робити далі. Ще й на додачу Луценко заявив, що його попросив виступити Сам Почесний голова партії.

Як лідера його зустрічали й партійці. Жоден інший політик, навіть Катеринчук, не зміг зірвати такої бурі аплодисментів. Делегати ляскали долонями так несамовито, що Юрій Віталійович не міг почати виступ. Нарешті, промова Луценка була просто блискучою з точки зору політичної риторики.

Луценко зачепив делегатів за живе. «Мене питають, чи слід святкувати помаранчеву революцію?». Залом прокотилося тужливе зітхання. «Я хочу сказати, що це свято. Це свято людей, а не політиканів, які мирно, весело і переможно подолали зло і брехню... Це свято, коли тисячі баночок з варенням перемогли 12 тисяч спецназу, коли віра в перемогу була сильніша за страх за життя", - сказав він.

Однак, за його словами, перемога людей була зраджена, використана і оббрехана низкою політиків.

"Одні – це невеличка купка пристосуванців, яким шелест купюр заглушив бій революційних барабанів, інші використали президентську кампанію для розкрутки власного іміджу і вирішили, що можна йти вперед до тотальної влади, наступаючи вишуканими туфельками по спинах вчорашніх побратимів. Третя група людей, які підірвали віру в Майдан, - це ті, хто зміг уникнути кримінальної відповідальності в останні два роки і знову повернувся в Україну. Це ті, хто сьогодні квадратними щелепами втовкмачує людям що їх "темное прошлое и есть наше светлое будущее», - слова Луценка зірвали бурхливі аплодисменти.

Від характеристики політичної ситуації Луценко перейшов до розборів внутрішньопартійних польотів. Він закликав припинити «кулуарні маневри і чвари».

«Я впевнений, хтось сьогодні натякатиме, що Катеринчук – це внутрішня опозиція і треба вирішити цю проблему, і піти монолітними рядами. Але ж питання не в Катеринчуку, а в тому, що його погляди співпадають з поглядами колосальної кількості людей», - сказав Луценко під бурхливі оплески залу й скандування «Катеринчук».

Проте ще більшу популярність здобув інший його пасаж, який потім активно цитували в кулуарах.

«Я хочу звернутися до свого друга Романа Петровича, - Луценко зробив паузу глянув в обличчя Бесмертного, де розповзлася щира посмішка, й продовжив, - Роман Петрович, знімай краватку, сідай в штабний вагончик та їдь в регіони». Добре, що Безсмертний, на відміну від Януковича, не смокче на публічних заходах цукерки, а то б точно подавився на очах всього залу, який зустрів цей пасаж Луценка дружнім ревінням.

А тепер про завдання, які роздав партійцям «НУ» ніхто Луценко. Він закликав з третього лютого провести на стадіонах й майданах усіх регіонів України Чорні Ради, які оберуть собі лідерів.

"Коли набухнуть бруньки, розпуститься листя, загуркотять барабани революції, в серцях прокинеться воля до перемоги, тоді ми всі запіваємо: "Разом нас багато!" і підемо в наступ за Україну", - закінчив свій виступ Луценко.

«Це був виступ лідера. Хто сказав, що Луценко не хоче бути головою партії? Просто зараз зарано, він поки що потрібен на посаді голови МВС», - прокоментував появу на з’їзді Луценка губернатор Харківщини Аваков. Петро Порошенко також не виключає, що через певний час «НУ» очолить міністр МВС.

Сам Луценко також це не спростовує, але при цьому зробив уточнення, що однієї «Нашої України» йому мало - він готовий стати на чолі помаранчевої сили, яка об’єднає під собою «НУ», Пору ПРП й т.д.

«Якщо це буде прийнятно для політичних сил, якщо буде ухвалено рішення про формування такої лідерської команди. І я не виключаю, що я можу прийняти рішення про її очолення", - заявив Луценко.

Хоча схоже, що Луценко готовий погодитися на більш скромних умовах, але не зараз. Вирішуватиме, очевидно, не Юрій Віталійович, а Віктор Андрійович. Нині заміна посади міністра МВС на голову «НУ», коли ще стільки часу до виборів, для Президента теж саме, що розміняти ферзя на пішака. Але в нинішній політичній ситуації не вічно бути Луценку міністром.

Ідея Президента вивести Луценка на з’їзд мала на меті подарувати партійцям надію. Мовляв, бачите, який здібний незабаром у вас буде лідер – язиком меле не гірше за Тимошенко. А ще, мабуть, Президент вирішив, що Луценко краще донесе його особисті ідеї до партійців. Адже виступ Луценка лише за формою був його виступом, а за суттю це був виступ Віктора Андрійовича.

Таке відчуття, що ідея з головуванням Луценка задовольняє переважну більшість партійців і нормально сприймається партійною елітою. Різке невдоволення приходом Луценка демонстрував лише Давид Жванія: "Якого біса не член партії приходить на з'їзд і дає вказівки? Яке він має для цього морально-етичне право? Він очолить партію? Соціаліст –майдан- «Наша Украина». Це перегиб. Це сюрреалізм».

Щоправда, Жванію окрім Луценка в партії дратувало майже все. Він навіть напередодні подав заяву про вихід з ради партії й жорстоко глумився над усім, що відбувалося. На питання, кого він бачить лідером, Жванія кивнув на сцену, де заливалася солов`єм представниця якогось регіону з зачіскою a la Тимошенко «Оця нам підходить. Як говорить! Й зачіска підходяща!».

На питання, чому всі говорять про весну як час вирішення партійних негараздів, Жванія відповів так, як міг сказати лише він: «Тому що г…но зараз не видно, воно підмерзло й не воняє».

Голова, що не відбулася

Другий етап з’їзду вніс ясність стосовно лише однієї кандидатури на посаду Голови. Стало точно відомо, що Арсеній Яценюк попри сподівання Президента навідріз відмовився займати це крісло. Він навіть не прийшов на з’їзд.

Зате визначилися з конем…

Якщо визначитися з керівництвом не вдалося, то з політичною орієнтацією делегати розібралися. Альтернативу опозиційному статусу навіть ніхто не пропонував.

Крім всього іншого делегати доручили своїм народним депутатам ініціювати розгляд резолюції про недовіру уряду, що буде мати наслідком його відставку.

А ще делегати проголосували за скасування політреформи. Тепер депутати «НУ» зобов’язані внести конституційне подання з метою визнати закон України «Про внесення змін до Конституції України», як такий, що був прийнятий з порушеннями конституційної процедури його розгляду та ухвалення. Тепер це буде основний піар-коник «Нашої України».

Фото: прес-служба "Нашої України"