У першу річницю президентства Віктора Ющенка Апеляційний суд міста Києва зробив йому подарунок. У той час, коли Віктор Андрійович рапортував перед народом про виконання своїх зобов’язань річної давнини, колегія суддів поставила жирний хрест на виконанні однієї з основних обіцянок гаранта – про те, що суд над убивцями Гонгадзе буде об’єктивним та відкритим. Рік тому Ющенко запевняв, що українське суспільство матиме можливість спостерігати за перебігом процесу. Однак колегія суддів Апеляційного суду вирішила по-своєму: українці так і не дізнаються, як вбивали журналіста Гонгадзе. Це державна таємниця.

Принаймні, такого висновку можна дійти, ознайомившись із рішенням колегії суддів. Служителі Феміди заборонили представникам ЗМІ та громадськості перебувати на засіданнях, де буде відбуватися допит підсудних, працівників органів внутрішніх справ, зачитування обвинуваченого висновку та дослідження документів справи, які містять відомості про методи діяльності МВС.

Суддя пояснила, що таке рішення вона прийняла, щоб не оприлюднювати інформацію про особовий склад органів внутрішніх справ, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також про методи їхньої діяльності. Ці дані є державною таємницею. В інших випадках журналісти можуть бути присутніми та робити нотатки. А відео та фотозйомка заборонена взагалі.

На практиці це означає, що весь суд буде відбуватися за закритими дверима, без контролю громадськості. Адже хто відповість на запитання, як журналісти зможуть потрапити на ту частину засідання, яка буде відкритою, на якій не підніматиметься «заборонена» тема? Чи не є це частиною плану - засудити тільки виконавців, натомість залишити безкарними замовників вбивства? Адже за словами представника Лесі Гонгадзе адвоката Федура, вагомих підстав засекречувати слухання не було. В численних томах справи немає жодного документу з грифом «секретно».

Можна погодитися, що роботі департаменту слідчо-оперативного розшуку може зашкодити «засвітка» співробітників, яким доведеться виступати на процесі в якості свідків. Ці засідання все-таки варто зробити закритими. Однак не має логіки в рішенні суду не допустити журналістів на допит підсудних, які будуть розповідати, що все-таки сталося 16 вересня 2000 року. Тоді відбулося вбивство, справжнє жорстоке вбивство журналіста, що не має нічого спільного з державною таємницею.

Слід відзначити, що представники генпрокуратури добре приготувалися, вимагаючи закрити засідання. Вони додали до справи ще й протест заступника міністра внутрішніх справ Євдокимова, який категорично заперечував допити співробітників особистого складу департаменту оперативно-слідчого розшуку у відкритому режимі. Мовляв, тоді виникне загроза для їхнього життя та життя їхніх родин. Також Євдокимов категорично заперечував розкриття методів роботи органів внутрішніх справ.

А чому? Суспільство, і в першу чергу журналісти хочуть дізнатися про методи роботи департаменту оперативно-розшукової діяльності, особливо в частині ліквідації представників ЗМІ. Щоб бути готовим, якщо прийде черга наступного Гонгадзе. Як кажуть, хто попереджений - той озброєний.

Мирослава Гонгадзе ознайомилася з матеріалами справи. Вона розповіла, що згідно показів підсудних, вони до останнього подиху Гонгадзе не знали, що є співучасниками вбивства. Мовляв, думали, що операція із захопленням та зі свіжовиритою могилою - це лише методи залякування «нерозумного» журналіста. Якщо це є нормальні методи роботи слідчо-оперативного департаменту, то суспільство просто зобов’язане про них знати.

Журналісти ледь не вбили вбивцю Гонгадзе

Колегія суддів на чолі з суддею Григорьєвою прийняла рішення про фактичне закриття від суспільства слухання по справі Гонгадзе за досить дивних обставин. Захисник підсудного підполковника Миколи Протасова, який затягував в «автомобіль смерті» журналіста, заявив суду клопотання зробити засідання суду закритим, бо нібито представники ЗМІ погіршують здоров’я його підзахисного, фотографуючи та знімаючи на відео підсудного. Мовляв, «внаслідок дій журналістів на минулому засіданні у нього почався гіпертонічний криз».

Які дії журналістів мав на увазі адвокат Протасова? На минулому засіданні журналісти, обурені тим, що їх не пускають на відкрите засідання, силою прорвали кордон біля дверей та увірвалися в залу суду. Протасов довго затуляв обличчя долоням, а потім в суд викликали швидку і принесли довідку, що у підполковника гіпертонічний криз.

«Ви справді хворобливо реагуєте на журналістів?», - спитала суддя Григорьєва. «Мені важко сформулювати думку», - відповів Протасов. «Просто поясніть суду все як є», - попросила суддя. «Мені стало погано, коли під час останнього засідання дві літні жінки показували на нас й говорили: «Подивіться це вони відірвали голову журналісту», - розповів Протасов.

Залишається лише дивуватися, чому «хворобливий» Протасов не втратив свідомість біля свіжевиритої могили п’ять років тому. Адже видовище, коли душили журналіста, який аж вісім хвилин відчайдушно боровся за своє життя, - не для людей зі слабкими нервами.

Звідки такі жахливі подробиці? - Мирослава Гонгадзе, знайома з матеріалами справи, розповіла пресі, що підсудні визнали свою вину та детально розповіли, як вбивали її чоловіка.

Після цієї заяви адвоката в суді взагалі почалися дивні речі. Для тих, кому не доводилося бувати в суді, пояснимо: в судових засіданнях має бути змагальність сторін. Є сторона обвинувачення, є сторона захисту, суддя вислуховує аргументи протилежних сторін й приймає виважене рішення. На суді по справі Гонгадзе «змагальні сторони» утворили дивну конфігурацію, яка вразила усіх присутніх.

Справа в тому, що представники генпрокуратури, яка є стороною обвинувачення, підтримували в усіх питаннях думку представників захисту та самих підсудних. Зокрема, вони також були за закрите засідання. Проти виявилася лише представник потерпілої мами Гонгадзе та представниці потерпілої дружини Гонгадзе. Лише вони вимагали відкритого процесу, аргументуючи це тим, що в матеріалах справи немає грифу «секретно».

«Чому добродії з генпрокуратури хочуть закритого процесу? Щоб лишилося без відповіді питання, які мотиви вбивства, хто замовник. Зараз в матеріалі справи це вбивство здійснено без мотивів, без замовників. Не вказано, що це вчинила група осіб, не вказано, що в зв’язку з професійною діяльністю. Я не дозволю, щоб цей процес був закритий, якщо суд прийме таке рішення, я сам буду приносити відеокамеру й писати всі допити і передаватиму журналістам», - не міг приховати свого обурення Андрій Федур.

Щоправда, коли суддя оголосила своє рішення і попросила журналістів піти геть - Федур змирився і не відгукнувся не прохання пристроїти у себе на столі диктофони журналістів. Одна справа - гучні заяви, а інша - отримати на свою голову проблеми. Хоча, як казав сам Федур, папір про нерозголошення секретних документів справи він не підписував.

Кучму та Ющенка ще зарано викликати на суд Гонгадзе

До того, як із залу суду вивели журналістів, Андрій Федур встиг зробити ще одну гучну заяву. Він оприлюднив клопотання, в якому просив викликати до суду у якості свідків Миколу Мельниченка, Володимира Литвина, Леоніда Кучму, Леоніда Деркача (екс-голову СБУ), Григорія Омельченка, Віктора Кудрявцева (заступника Генпрокурора), Василя Маляренка (голову Верховного Суду) та Віктора Ющенка. Федур вважає, що допит перерахованих вище свідків допоміг би з’ясувати мотив та замовників вбивства. Суддя відмовила, в клопотанні, як у передчасному.

Федур аргументував свою позицію записами майора Мельниченка в кабінеті Кучми, на яких, людина з голосом екс-президента замовляє вбивство Ґонґадзе. В тих розмовах фігурує Литвин та Деркач, тому адвокат просить викликати їх в якості свідків. Що стосується Віктора Ющенка, то Федур аргументував його виклик до суду тим, що на плівках Мельниченка відразу після розмови про Ґонґадзе Кучма телефонує Віктору Ющенку. Представник матері журналіста вважає, що якщо Ющенко підтвердить факт розмови, це буде додатковим доказом, що й попередня розмова про Гонгадзе мала місце.

Що стосується заступника Генпрокурора Віктора Кудрявцева, то Андрій Федур, посилаючись на інформацію Григорія Омельченка, розповів, що Кудрявцев начебто особисто клопотав перед керівництвом Апеляційного суду міста Києва, щоб генерала Пукача, який за версією слідства своїми руками вбив Гонгадзе, звільнили з-під варти. «Він вимагав звільнити Пукача, бо той погрожував: якщо його не звільнять - він про всіх все розкаже. Думаю, суду цікаво дізнатися, чиї вказівки випустити Пукача виконував Кудрявцев», — заявив Федур.

До речі, Федур не зосередив увагу суду, перед ким особисто клопотав Кудрявцев. Йдеться про тодішнього заступника Апеляційного суду міста Києва Леоніда Глоса. Тоді ранком, коли в суд привезли Пукача, Глос раптово змінив суддю, яка повинна була вести засідання, на себе особисто. Таким чином, заступник голови суду, який зазвичай займається адміністративними справами й не веде засідання, особисто звільняє генерала – душителя Гонгадзе з під варти.

Цікаво, що майже через два роки саме Глос взяв на себе відповідальність зробити два перших судових засідання по справі Гонгадзе закритими. Він розповів представникам ЗМІ, що не зміг знайти в Апеляційному суді більш просторої зали, ніж за номером «три», де було так тісно, що навіть потерпілій Мирославі довелося сидіти на однім стільці з адвокатом підсудного. Більша зала з’явилася лише після того, як Леонід Глос перейшов на роботу у Верховний Суд на початку цього року. Хоча відкритості процесу це не додало. Його колишня підлегла суддя Григорьєва знайшла інший привід зробити засідання закритими.

Дуже хотілося б почути пояснення Глоса та Кудрявцева стосовно викладеної Федуром історії. Однак представники генпрокуратури заявили, що це клопотання - безпідставне, а суддя прийняла рішення, що воно передчасне.

Здається, в цій частині воно буде передчасним ще років сто. При закритому засіданні Кудрявцев і Глос мають всі важелі тиску, щоб їх в судове засідання взагалі ніколи не викликали. Тобто, на закритому засіданні суд має всі можливості сфальсифікувати справу в цій частині. А це, до речі, - ниточка до пошуку замовників. Адже Глосу доведеться відповідати на запитання, чому він змінив суддю перед засіданням, після якого звільнений Пукач від’їхав на машині з депутатськими номерами.

Також суд відмовив представнику Лесі Ґонґадзе в клопотанні витребувати у СБУ матеріали операції під назвою «Провокатор». Федур розповів, що в рамках цієї операції СБУ встановила стеження за Ґонґадзе. За словами Федура, стеження було припинене 15 вересня 2000 року, а документи - знищені. «Це важливо, адже саме 15 вересня мусило відбутися вбивство. Але Ґонґадзе встиг сісти в інший автомобіль. Тому його вбили 16-го», — розповів Федур.

Він просив, щоб в рамках цього питання був допитаний екс-голова СБУ Валерій Деркач, а також були витребувані матеріали з Апеляційного суду міста Києва, який дав дозвіл на стеження за журналістом. До речі, цей дозвіл дав особисто голова суду Валерій Зубець, який довгий час дружньо й плідно керував судом разом з Глосом до самої пенсії. Втім, навіть коли йому «стукнуло» 65 – вік, коли судді зобов’язані йти на пенсію, - Зубець для себе вирішив, що він ще повен сил та натхнення, тож вирішив помолодіти на два роки – за рішенням суду.

Якби суддя Апеляційного суду Василенко не звернув увагу преси на цей факт, Зубцю би все зійшло з рук. Цю історію «Обозреватель», наводить не випадково, вона чудово ілюструє, що приймати об’єктивні та законні рішення наші судді можуть лише під пильною увагою журналістів та громадськості.