«Там несумісні речі. Доведеться приймати радикальні зміни. Це стосується генпрокуратури й це стосується податкової», - заявив Віктор Ющенко на гоголівському ярмарку в Сорочинцях, відповідаючи на запитання журналістів чи збирається він приймати відставку Катеринчука та призначати Стретовича в Генпрокуратуру.

Чи мав на увазі Ющенко зміну керівництва цих двох відомств, він не уточнив, лише пообіцяв прийняти остаточне рішення через два дні. Президент і без того сказав дуже багато. Він зазвичай не любитель робити голосні заяви, а особливо - на культурних заходах. Очевидно, цього разу у Ющенка «вирвалося», бо наболіло.

Взагалі Президент прибув на ярмарок з депресивним настроєм. З народом майже не спілкувався, а якщо й говорив, то тихим та неймовірно сумним голосом, від якого співрозмовники впадали в такий самий стан і ще більше скаржилися на біди. Не підняло настрою Президенту навіть спілкування з молодою дівчиною з Черкащини, яка займалася улюбленим хобі Ющенка – робила на гончарному колі макітру. Ющенко в ході небагатослівної бесіди навіть намагався давати майстрині поради – то трохи глини додати, то ще раз провести ниткою під дном глека, щоб відділити виріб від гончарного кола. Але все одно залишався невеселим. «Як же тобі допомогти?», - один раз майже з розпачем вирвалося у Ющенка, коли у майстрині вкотре не виходив виріб.

Можливо, причиною поганого настрою Ющенка на ярмарку були саме думки про Генпрокуратуру та ДПА. Зокрема, глава держави зізнався журналістам, що всі ці дні вислуховував різні сторони конфлікту. А ще, безумовно, не порадувала Віктора Андрійовича зустріч в аеропорту. Там громадяни з плакатами «Президентське правління в Миргород» звинувачували голову міста в корупції. Одна жінка навіть обіцяла кинутися під колеса Президенту, проте обійшлося без ексцесів. До речі, акція могла бути куди більш агресивною й масовою, тільки напередодні обласній владі довелося домовитися, щоб чисельні організації -противники губернатора-соціаліста - не влаштовували Президенту «шоу».

Знов-таки, про корупцію Ющенку довелося вислуховувати, як тільки він підійшов до першого-ліпшого продавця на ярмарку вибрати собі вишиванку. Люди почали скаржитися президенту на хабарництво у силових структурах, розповідати про злочини місцевої влади. «Люди добрі, - звернувся Президент до жінок, - це не право Президента вирішувати такі питання. Це довгий процес. Це справа слідчих органів, судів», - пояснював Президент. За цими розмовами вишиванку Президент собі так і не вибрав.

Ющенка це також засмутило. «Сорочку, яку хотів, собі так і не купив», - бідкався журналістам гарант, покидаючи ярмарку. Хоча з пустими руками він не залишився - купив дві макітри для вареників і керамічну миску разом десь на 50 гривень. А ще - накупив свистків. Як зізнався глава держави, «всім дітям»…Присутніх це дуже потішило: «невже й сину Андрію, який користується мобільним, який коштує не дешевше автомобіля середнього класу, й автомобілем, за ціною якого можна придбати літак, Ющенко також купив у подарунок свистульку за 50 копійок?», - шепталися навколо. Був би Ющенко забобонним, то можна було б подумати, що Президент хоче, щоб Андрій «просвистів» усі ті «багатства», які принесли стільки клопоту його батьку.

Ці свистульки-півники, яка продавала одна тітка, були найдешевшим товаром на ярмарку, ціни на якому насправді «кусалися». Наприклад, хто хотів скуштувати справжніх полтавських вареників, мусив платити по 4 грн. за штуку, а найпростішу вишивану сорочку нижче ніж за 500 гр. знайти було важко.

І хоча ярмарок був величезний, а асортимент – неймовірним - від комбайнів до трусів - народні майстри й народні промисли бути представлені досить слабо. У київському музеї Пирогово на свята вибір різних свистків, коників, писанок, кошиків та інших народних сувенірів більший, та й ціни на них дешевші.

А найсмішніше, що найпопулярнішим товаром на національному ярмарку був бриль з по-ковбойському загорнутими краями й написом «Мальборо», та плетена з соломки коса, яку тут називали «тимошенківською». До речі, раніше це була заготовка під оберіг, яка нині набула явно іншого змісту, бо тітка, яка успішно торгувала косами, рекламувала товар просто на своїй голові.

Тож, очевидно, саме через брак справді якісного товару Ющенко так і не зміг собі підібрати сорочку. Усі покупки Президента обмежилися керамікою. Зате надарували Ющенку чимало: в кузні коваль подарував йому підкову, юна майстриня портрет Президента, складений з бісеру, а ще - кетяги калини, печені з тіста колоски. А також брилі, без напису Мальборо.

Мабуть саме тому, що з тих прилавків, до яких підходив Ющенко йому обов’язково, щось дарували, Президент принципово оминув увагою свиней, корів та гусей, хоча проходив повз хлівці з тваринами. Хіба що Президент не утримався ласкаво почухати симпатичну, майже помаранчеву кобилку Венецію.

До речі, помаранчевої символіки на ярмарку було вдосталь, людям роздавали паперові помаранчеві кепі, на яких Ющенко не відмовлявся ставити автографи. Біля входу в ярмарок висів плакат, що сорочинці вітають у себе Президента, а біля вітряка - аналогічний бігборд з портретом Ющенка. А от народні умільці зображення Президента не експлуатували. Крім подарованого Ющенку портрету бісером, «Обозу» трапилася ще одна-єдина матрьошка зі обличчям Віктора Андрійовича. А ще - на виставці одного народного майстра, де Ющенку подарували портрет Кобзаря, виконаний в складній техніці «макреті»: зображення було складене, немов паркет, зі шматочків цінних порід дерева. В аналогічній техніці був виконаний портрет самого Ющенка. Однак це була лише копія, оригінал «паркетного» Ющенка був куплений у майстра й подарований Президенту два місяці тому у Сумах. Ющенко подякував за подарованого «Кобзаря» й на прохання майстра пообіцяв пролобіювати йому замовлення на портрети депутатів Європарламенту.

До речі, виставка робіт цього майстра користувалася чималою популярністю серед присутніх, і зовсім не через зображення Ющенка. Люди тягнулися, щоб ближче роздивитися «паркетного»…Порошенка, яке, втім, не викликало захоплення у присутніх. Я не втрималася, і запитала, за яким принципом автор відбирає героїв своїх творінь? Майстер Микола Переяслівець пояснив, що єдиний критерій для відбору героя – це його політична вага та впливовість.

«По-перше, мені цікаво робити впливових політиків, а, по-друге, такі портрети швидше купуються. Всі мої творіння зрештою опиняються у господаря. Гадаю, Порошенка теж швидко куплять йому у подарунок», - похвалився митець. Й розповів історію, що йому навіть вдалося пристроїти у господарів портрет Президента США Джорджа Буша: «Лаура й Буш мені навіть подяку прислали». Переяславець розповів, що Литвина у нього вже купили, й цей портрет висить у спікера, майже реалізований й портрет Тимошенко. «Юлію Володимирівну чекають в Сорочинцах й підготували їй у подарунок зроблений мною портрет», - по-секрету розповів митець й поскаржився, що важко було робити косу прем’єра, на неї пішло кілька сотень різнокольорових фрагментів дерева.

Однак повернемося до сумного Ющенка. Єдиний жарт Ющенко вичавив з себе, виголошуючи президентське привітання на ярмарковій сцені. Показавши рукою на усміхнених пташенят соціалістичного гнізда Луценка та Баранівського, він сказав: «Добре, що на сорочинському ярмарку можна побачити таку унікальну вишиванку, як на міністрі МВС та на міністрі аграрної політики. А от місцева влада чомусь приходить в краватках… Вони мені пообіцяли публічно їх знять». Після цих слів місцева влада прямо на сцені влаштувала сеанс стриптизу. Зокрема, місцевий губернатор Степан Бульба під гучний сміх глядачів стягнув з себе краватку.

До речі, з вишиванками серед присутніх політиків справді не склалося, тут, крім двох міністрів, відзначити можна хіба що губернатора найсхіднішої області – Луганської. Олексій Данілов до вишиванки одягнув, ще й справжнього бриля. До речі, закінчив свій виступ на ярмарку Ющенко дуже оригінально – розкрив книгу й почав читати Гоголя.

Ющенко так захопився, що присутні злякалися, що Президент дочитає «Сорочинську ярмарку» до кінця.

Однак Ющенко закінчив, як тільки оповідь від ліричного опису української природи перейшла до опису ярмарочного процесу, який не відповідав настрою Президента…Таким Ющенко й ввійшов в історію «Сорочинського ярмарку» - сумним. А от міністр МВС сам був веселим і публіку повеселив. Луценко підготувався до ярмарку капітально. Тут працювала МВСівська громадська приймальня, МВСівська сцена на якій вистрибували довгоногі дівчата й, яку охороняли охоронці «Титан» в коротких спідницях (звичайно, спецназівці були жіночої статі). А ще перед сценою була демонстрація якихось загадкових досягнень міліцейського відомства: страшний захисний костюм розміром на Януковича й незрозумілого призначення робот. Замість пояснювальних записок костюм тримав в руках прапорці з написом «Міліція з народом», а робот на металічній голові кепку «Міліція з народом».

Ось, зрештою, всі враження від ярмарку. Старожили, з якими «Обоз» розмовляв, казали, що свято вдалося. За їхніми словами, минулого року теж було цікаво – привозили Януковича, але тоді охорона всіх розганяла, щоб прем’єру нічого не заважало ходити по рядах. А тепер, кажуть, і Ющенка зблизька побачил, і на «Юлічку» Тимошенко чекають.