Продовження журналістського розслідування земельного конфлікту у селищі Козин під Києвом.

Читайте також:

Козинська земля коштує три «Криворіжсталі», і там сам чорт ногу зламає

Стріляний Горобець

Козинські загарбники

Що ж про цей конфлікт скаже інша сторона? - З цим питанням «Обоз» звернувся до колишнього секретаря сільради Олексія Токарєва. І для початку нам хотілося б дізнатися, чому з 2001 по 2003 рік депутати козинської сільради відмовилися від свого виключного права приймати рішення про викуп чи оренду землі, натомість передали відповідні повноваження виконкому. В орган входили авторитетні селяни - сільський лікар, директор школи, завідуюча дитсадка, заступник директора санаторія «Пролісок», представник лісництва, вчителі. Словом, усі ті, хто в будь-якому селі володіє «адмінресурсом».

Екс-секретар сільради Олексій Токарєв пояснив, що депутати вирішили передати повноваження виконкому для більшої оперативності у прийнятті рішень. За законом сільрада може збиратися раз на квартал, а рішення про виділення землі доводилось приймати щомісяця. Робота велася дуже інтенсивно, і на момент переобрання голови сільради виконком встиг прийняти 1262 рішення.

Знайомство з аргументами опозиції до сільського голови Козина розпочалося з газети «Козин», де в статті під назвою «Козинські відьми влаштували шабаш» робилося припущення, що Горобець очолює сатанинську секту в селі.

- Не смійтеся. Знали б ви, що ми знайшли в кабінеті сільради, коли в січні 2005 року проникли в будівлю! – зауважив лідер козинської опозиції Олексій Токар.

- Невже газету «Интересная»? – цікавлюся.

- Ні, магічну літературу про те, як наводити порчу, - без будь-яких натяків на жарти відповів Токар. Дискусію про метафізику та окультизм вирішили не продовжувати. Цікавило інше: як пояснити, що протягом кількох років продано-здано в оренду 2000 га козинських земель, а в селі немає навіть нормальних доріг. Олексій Миколайович одразу заперечив слова нинішньої голови сільради, яка звинувачувала свого попередника Федоренко у роздачі земель таким чином, що в бюджет потрапляли лише копійки.

- Та у нас бюджет селища завжди був майже, як бюджет району! Покійний голова Федоренко зробив, як ніхто інший, багато. Відремонтував школу, газифікував село. За які гроші, по-вашому, це було зроблено? – обурювався колишній секретар сільради. - Фірми, яким він давав в оренду землі, зобов’язувались провести певні роботи на користь села. Звісно там, де є газ, дороги, водогін землі коштують дорого. Але в Козині таких облаштованих земель мало. Під час керівництва Федоренка в оренду виділялися землі, які знаходяться далеко від сільської інфраструктури, мали сільгосппризначення, тому вони в принципі не можуть коштувати більше ста доларів за сотку.

- Однак тепер фірми, які купили ті землі, як ви кажете за 100 долларів, продають їх за 5 -10 тисяч «баксів»! Хіба не парадокс?

Токар потиснув плечима:

- Фірми прокладають дороги, газ, водопровід, і тим самим підіймають вартість ділянок.

Одразу після цього вступу Олексій Миколайович пішов у наступ:

- А Горобець використовує людську жадобу, козинці в свій час отримали купу грошей за ті ділянки, якими їх наділив Федоренко, а тепер вона їм обіцяє ще, якщо вони її підтримують. Тай то підтримки в неї лише купка родичів – всього півтори сотні осіб.

- Але ж Горобець показувала товсту пачку заяв селян про недовіру депутатам. Там приблизно тисяча таких папірців…

- Ті підписи - липові. Горобець збирала підписи людей проти відключення газу, а потім ці підписи з’явилися під зверненнями про відозву депутатів, - пояснив Токар.

- А чому ви в суд не подали, коли вас відсторонили від повноважень й вибрали нових депутатів?

- На суд треба гроші, - із сумом відказав Олексій Михайлович.

З огляду на те, що від попередньої співрозмовниці довелося почути протилежну заяву, довелося провести невеличкий експеримент. Нагадаю, що Горобець стверджувала, ніби її підтримує абсолютна більшість селян, а депутати покладаються виключно на родичів та брокерів, які займаються перепродажем землі в Козині.

Простенький «соціологічний зріз» на місцевості дав такі результати: щрих прихильників достатньо і у Горобець, і у депутатів. Так, за Горобець висловилися 41% козинців, 27% - за депутатів, а ще 32% не визначилися із своїми симпатіями.

Поспілкувавшись із депутатами, я почула від них чимало цікавого. Всі вони одностайно стверджують, що заповідні землі урочища Домахи продала Горобець, а покупцем був Петро Ющенко. Дехто запевняв, що в цьому скандалі стирчать «вуха» Петра Порошенка, з яким нібито домовилася Горобець про виділення кількох десятків гектарів землі.

- Горобець багато кому землю обіцяла. Пообіцяла генпрокуратурі – проти неї в січні 2005 року кримінальну справу закрили. Ось дивіться, - Токар демонструє ксерокопію листа з генпрокуратури за підписом начальника управління справами А.М. Кулікова, де той просить виділити 33 га колишньої бази відпочинку «Горлиця». Лист датований листопадом 2004 року.

- А ось, дивіться, які ще ми документи знайшли при обшуку в сільраді, - Токар показує рішення виконавчого комітету за підписом Горобець, датоване 2 листопада 2004 року. Згідно документу, на розгляд сесії селищної ради виноситься питання про передачу земельних ділянок загальною площею майже 250 га фірмам «Скіф-2004», «Авто.Мотор. Спорт», «Симетрія», «Аспект Будінвест».

- Ось вам відповідь на питання, навіщо їй потрібні були свої депутати, заради яких проводилися нові вибори! А ось, до речі, підроблені рішення сесії. Горобець сама намалювала документи про виділення 114 гектарів Пінчуку, 30 гектарів - «Ок-Інвест» й майже 5 гектарів - «Лотосу» та «Сімінвест», - продовжує розповідь Токар, - До речі, за фірмою «Авто.Мотор.Спорт» стоїть подруга Горобець, бухгалтер Козина Мінєєва, а за деякими перерахованими вище фірмами стоїть екс-генпрокурор Васильєв, та прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Тепер ви розумієте, чому генпрокуратура закрила справу проти Горобець? - запитав козинський опозиціонер.

- Але ж 6 січня, коли була закрита справа проти Горобець, прокурором вже був не Васильєв, а Піскун, - зауважую.

- Генпрокурор змінився, а слідчі лишилися, - парирує Токар, - Горобець досить довго прикривав перший заступник Піскуна Шокін. Адже Порошенко орендував тут базу відпочинку «Чайка», можливо вже її й викупив, от Шокін і прикривав його спільні справи з Горобець.

- Однак мені в слідчому відділі генпрокуратури розповіли, що саме Шокін перечитав постанову про закриття справи, не погодився з висновками слідства, що немає складу злочину, й знову відправив справу на розслідування.

- Так сталося тому, що його Піскун притиснув. Він якось побачив, як Шокін тут з Потебеньком пліч-о-пліч ходять. Піскун - людина принципова. Він як рявкнув на Шокіна: «Чого ти її, Горобець, прикриваєш. Якщо ще раз побачу тебе поряд з Потебеньком, ноги твоєї біля мене не буде». А Потебенько, до речі часто до Горобець приходив, під дверима стояв, на кнопочку тиснув, чекав поки йому відкриють, а потім вони з Горобець про щось довго розмовляли. Кажуть Потебенько в Козині 3 га має. З генпрокуратурою Горобець працювала дуже тісно, тому Піскун її справу в обласну прокуратуру й передав, - продовжував викривати нових козинців Токар.

- Стосовно кримінальної справи проти Горобець. Вона розповідала, що рішення про передачу землі «Лотосу» приймалося на сесії, себто, під рішенням стоять ваші підписи, чи не так?

- Вона бреше! Ми на сесії лише приймали рішення про розташування земельної ділянки Пінчука, «Лотоса» та «Ок-Інвест». А рішення про передачу землі ми не приймали, бо в жовтні був накладений мораторій на передачу землі. Горобець постійно бреше. Коли вона була маленькою її батько навіть налисо стриг, щоб дитина не брехала. Не допомагало, -емоційно зауважив Токар.

На питання чому депутати розглядали питання ділянок, хоча знали, що виділяи їх – це злочин, мій співрозмовник так і не відповів. Від себе додам, що 114 га, які начебто Валентина Горобець передала «Світу Шляхів», в кримінальній справі не фігурують. На відміну від земель «Лотоса» та «Ок-Інвеста». Це дуже дивно: з одного боку депутати стверджують, що було рішення про передачу Пінчуку 114 га землі, яке начебто Горобець сама намалювала. В той же час прокуратура розслідує лише факт передачі нещасних 5 га фірмі «Лотос». Чи не дивно?

Сама Горобець стверджує, що це депутати підробили документи, щоб скомпрометувати голову. На підтвердження своїх слів вона звертає увагу на те, що опоненти оперують лише ксерокопіями, а не оригіналами, оскільки оригіналів немає. Слід визнати, що ксерокопії деяких документів, продемонстрованих Токарем, справді виглядають підозріло. Особливо ті, які посвідчують передачу 12 соток жителю Києва Леву Хлявичу. На папірці підпис і прізвище Горобець надруковано рівненько відносно полів аркуша. Натомість текст рішення надрукований під значним нахилом. Таке відчуття, що на пустий бланк з печаткою та підписом невдало наклали текст.

Щоб прояснити ситуацію, я зв’язалася телефоном з Денисом Котковцем, якому згідно наданих Токарем документів Горобець схвалила виділення 15 соток. Реакція Дениса Васильовича була несподіваною і надзвичайно різкою.

- Звідки ви взяли цей телефон? Я ніколи не мав землі в Козині. Мене вже з цього приводу допитувала і прокуратура, і УБОЗ. Вже й перевіряли – немає у мене землі в Козині й ніколи не було!

Як бачимо, розібратися у козинській війні компроматів дуже непросто. Тим паче, що обидві сторони оперують ксерокопіями, стверджуючи, що всі документи - в прокуратурі. До речі, депутати сільради значно краще під готувалися до війни компроматів, назбиравши більше різного роду паперів та довідок. Щоправда, після звинувачень у сатанізмі довіряти більшості цих фактів було складно.

А ще мене вразила історія із довідкою з психіатричної лікарні. Під час описаної у вище розмови з Горобець, я ледь не впала зі стільця, коли голова протягнула довідку, що вона не перебуває на обліку в психлікарні. Однак стримати сміх вже було неможливо, коли Олексій Токар простягнув мені ксерокопію історії психічної хвороби Валентини Горобець, яка начебто 4 рази - з 2000 по 2004 роки перебувала на лікуванні в Психлікарні Глеваха.

Я не полінувалася подзвонити в зазначену лікарню і перевірити, чия довідка справжня. Виявилося, що в даному випадку брешуть депутати. Представившись родичкою хворої, я покликала завідуючу шостим відділенням Біляєву, яка нібито підписала історію хвороби Горобець. На іншому кінці дроту зауважили, що я, напевно, помиляюся – такого лікаря в лікарні ніколи не було. Поспілкувавшись з іншою черговою, я з’ясувала те саме – Бєляєвої в психлікарні не знають, що було б дивно, якби заввідділенням з таким прізвищем існувала.

А ще після розмови з представником козинської опозиції у мене остаточно склалося враження, що прокуратура упереджено розслідує справу про масові заворушення в Козині. На питання, чому в якості обвинувачуваних проходять лише прибічники Горобець, коли двері в державній споруді трактором виламала інша сторона, Токар відповів:

- Зараз ви все зрозумієте. Двері трактором підперли 8 січня – це було свято, неробочий день. Отже, це не можна розцінити, як блокування сільради. От якби ми підігнали бульдозер в робочі дні – тоді проти нас порушили б справу. А так у нас все було законно: нас супроводжувала міліція, районне керівництво. Ми постраждали, прихильники Горобець нас били, розбивали голови.

- Але я бачила «контингент» симпатиків Горобець в будинку культури. Там самі бабусі. Як вони можуть вас побити?

- Тоді під сільрадою були і чоловіки. А бабусі… Ви ж знаєте, якими можуть бути бабусі - у них в парасольках була арматура. Вони добре підготувалися, застосовували сльозогінний газ, а Горобець кричала: «Вбивайте їх». А потім, коли наїхало міліції, вона особисто дзвонила слідчому Коліничу, який покривав її, і кричала: «Ви ж обіцяли, що моїх не будете займати»!

У наступній частині матеріалу - думка правоохоронців про майже безвихідну ситуацію із козинською землею.