Урочистий прийом, який влаштувало посольство РФ на честь Дня Росії, нагадувало подорож в історію. У вестибюлі палацу «Україна» можна було побачити всіх колишніх президентів, щоправда голову в пошані схиляли лише перед одним з них. З Леонідом Макаровичем просто здоровкались, а до Леоніда Даниловича тягнулися як на паломництво. Нехай Леонід Данилович рудий, миршавий, такий-сякий - однак за 9 років до нього так звикли, що побачивши Кучму присутні дами й кавалери раптом зрозуміли, що скучили, й полетіли до нього, як мухи на мед.

Особливо впадав навколо Кучми посол Росії Віктор Чорномирдін, а його дружина привітно розважала Кучмину Людмилу. Квіти, поцілунки, обійми - все виглядало так мило й пасторально, неначе не було помаранчевої революції, й ніби «колишні» до сих пір в блаженному незнанні, які пороги в генпрокуратурі, МВС та СБУ. Навколо Кучми – цього символічного центру - на різних орбітах, близьких і далеких, принципово не наближаючись до екс-президента, крутилися колишні голови його адміністрацій: перший - Дмитро Табачник, який був звільнений, коли почали теревенити, що Кучма працює президентом в адміністрації Табачника, й останній – Віктор Медведчук, якого, подейкують, Кучма здав в обмін на свою шкуру під час помаранчевої революції. Останній, яким нещодавно опозиціонери лякали своїх дітей, тепер здавався зовсім не страшним, особливо в оточені Шуфрича й Шурми.

Треба сказати, що Шуфрич після струсу мозку повеселішав, не виглядав таким стурбованим, яким його бачили в останні дні перед травмою голови. «Як моя голова? Не дочекаються! А буду вимагати кримінальної відповідальності в першу чергу за те, що вони скоїли проти Тамари Прошкуратової», - жваво відповів Шуфрич.

Свіжо виглядав й Медведчук, очевидно втрата влади пішла на користь здоров’ю колишніх. «Чим займаюсь, як живу? Займаюсь партією, живу в боротьбі. Це закономірно для мене й моєї політичної партії, яка знаходиться в опозиції. Це нормальне явище, хоча методи, які застосовуються далеко не нормальні, далеко не цивілізовані, які не притаманні демократичній країні, якою ми пишалися раніше. Зараз чомусь вважають, що можна ображати опозицію, можна тиснути на опозицію, можна застосовувати ті чи інші дії», -монотонно, без емоцій скаржився Медведчук. «На допити ходите?», - спитав «ОБОЗ». «Викликають скрізь, зокрема в прокуратуру. Тиск на мене є, добре хоч сім’ю не чіпають», - додав Віктор Володимирович.

А от Віктор Янукович в «Українї» не з’явився. Ображається чи що? Мовляв, Росія підтримувала, підтримувала, а коли дійшло до силового варіанту, сказала «фе». А може, Кучму не хотів в кулуарах зустріти з тієї ж причини.

Зате, вперше після довгої розлуки, на публіці з’явився Ківалов. «Ви нарешті знайшлися?», - кореспондент «ОБОЗу» запитала екс-голову ЦВК, який встиг побувати в розшуку, подейкували, що він з Бакаєм, Білоконем й Щербанем вже створив уряд в екзилі в одному з нічних клубів Москви. «Я нікуди не пропадав, - зробив круглі очі Сергій Ківалов. - 10 днів на травневі свята лікувався в Москві, однак довелося перервати лікування, щоб не говорили що Ківалов втік. Кожен день ходжу на роботу в Одеську юридичну академію». «А на допити ходите?» «Ходжу! В прокуратуру один раз ходив, в МВС –один раз, в СБУ- один раз. Їх різні справи цікавлять, останній допит був пов’язаний з майном Одеської юридичної академії». «А про вибори вас питали?» «Ні, не цікавляться, й взагалі навіщо мене допитувати, що я…» - «Ну начебто ви були головою ЦВК, ну начебто щось там було сфальсифіковано, начебто така справа лежить в генпрокуратурі?» - «Наші правоохоронні структури більше цікавлять майнові питання», - зауважив Ківалов. На запитання «ОБОЗу», чи відчуває Сергій Ківалов політичний тиск, про який так любить говорити Шуфрич, той знову закотив очі: «Можна я не буду говорити. Ви самі все знаєте!»

Може, й Бакай тут знайдеться? Після зустрічі з Ківаловим така думка не здавалася неймовірною. Однак Бакай так і не з’явився...

Журналісти табунами ходили за Кучмою, однак той коментарі давати відмовився. Коли вся процесія підіймалася до зали, «ОБОЗу» пощастило опинитися поряд з другою половинкою Даниловича - Людмилою. «Ні, ні, ні, я не буду говорити. Ми тут відпочиваємо. Ви що не чули, ми просто відпочиваємо. Коментарів не даємо», - замахала та руками. «А от Катя Ющенко дала б!», - ледь не зірвалося з язика від образи на пиху колись вінценосного подружжя, однак Людмила могла хибно зрозуміти комплімент нинішній першій Леді, і  її «без коментарів» лишилися «без коментарів».

Тож всі, хто планував поспілкуватися з екс-президентом, мусили почекати до фуршету, коли Леонід Данилович напідпитку зазвичай сам йде на контакт, особливо з особами жіночої статі.

До речі, нечисельні представники нинішньої влади не були так популярні, як колишні, на цьому святі вони тулилися, як сирітки по кутках. Тож коли «ОБОЗ» захотів поспілкуватися з побаченими мимоходом у вестибулі віце-прем'єр-міністром Миколою Томенком, керівником Дусі Ігорем Тарасюком, міністром транспорту та зв’язку Євгеном Червоненком, то їх просто не знайшов. Ці та інші пішли зразу після короткого привітання Чорномирдіну. Трохи затримався лише Томенко. Однак російська балалайка, напевно його швидко втомила, тож і він покинув концертну залу й зник в невідомому напрямку. Ніхто з нинішніх не залишився на фуршет, червона ікра й смажені молочні поросятка й щуки з раками смакували лише колишні.

Організатори скаржилися, що на святкування організовано ходить лише опозиція. Якщо в тому році були Ющенко й Тимошенко, то нині Медведчук й Шуфрич. Розповіли, що звісно Ющенка навіть не чекали, бо не рівень Президента ходити на такі заходи, а от Тимошенко обіцяла, однак не з’явилася. А Володимир Литвин прийшов…Спікера ВР так чекали, що навіть затримали концертну програму. А Литвин в свою чергу так поспішав, що не встиг зорієнтуватися й ледь не зіштовхнувся на сходах з Леонідом Даниловичем. Було видно, що цій зустрічі ніхто з них не зрадів. Зазвучали вичавлені силою фрази привітання, причому Кучма дивився на колишнього голову своєї адміністрації змішаним поглядом образи й презирства, мовляв, що ж ти, Володя, здав свого президента!?

Зберігаючи пристойність, вони так й пішли бік о бік в концертну залу й сіли в одному ряду. Все це виглядало приблизно так: віце-спікер парламенту - комуніст Мартинюк, з яким Кучма дуже мило обмінювався посмішками, далі бік о бік дружини Кучми та Чорномирдіна, потім сам Чорномирдін, охоронець й нарешті Литвин. Чи то через близьку й некомфортну присутність Леоніда Даниловича, чи то через набридливу балалайку, спікер також швидко звалив.

Фанатами російського народного інструменту, що майже не замовкав на сцені, виявились лише політики з числа колишніх. Концерт дослухав до кінця Кучма, й на другому кінці залу Медведчук й есдепеушна ко…

До речі, перша контактна зустріч Медведчука та Кучми на святі сталася лише під час фуршету. Їхня зустріч не виглядала теплою - мінімум слів, опущені погляди. Всі пожвавішали, лише коли екс-президенту протягнув руку Шуфрич. По страждальницькій міміці на обличчі Нестора було видно, що Кучма в першу чергу поцікавився: «Як твоя голова , Несторе?» Далі настала черга Чорномирдіна: «Ну, как голова?» Нестор знов зобразив таку саму романтично-страдальницьку міну. А потім настала черга Людмили Кучми: «Ну як твоя голова, Несторе?», а потім дружини Чорномирдіна, а потім…. Святкування в «Україні» стало просто зоряним часом для голови Нестора, нею цікавилися більше ніж життям-буттям Кучми…

До речі, кореспонденту «ОБОЗу» вдалося таки поспілкуватися на цю тему з екс-президентом. Це трапилося тому, що Кучма спілкувався не багато, більше пив…горілку. Не залпом, а потроху-потроху, поки не пожвавішав, й не почав обніматися з вусатими генералами російського козацтва, з жінками бальзаківського віку, якимись «москалями», які спочатку з Кучмою пили за свято Росії, а потім відійшовши на півкроку в бік за «сирітство України».

Очі Даниловича, самі за себе свідчили, що він вже відпочив й готовий давати коментарі.

«Леонід Данилович скажіть по секрету, як зараз в Росії оцінюють стосунки з Україною, ваші російські друзі Вам не скаржаться на нову владу в Україні», -поцікавився «ОБОЗ». «Ні, не скаржаться, зовсім не скаржиться!» «Невже задоволені!» Кучма, якось зам’явся : «Задоволені!? Ні … нормально.».

«А як Леоніду Даниловичу ваше життя?». «Жду!», - якимсь приреченим, глухим голосом відповів Кучма. Це звучало так, начебто Кучма чекає, коли за ним приїде «чорний воронок». «Що ви маєте на увазі? Невже репресії? Ви відчуваєте політичний тиск нової влади». «Не в моєму становищі, про це говорити. Давайте краще вип’ємо», - мило посміхнувшись, закрив тему Кучма.

Нарешті Кучмі просто стало сумно. Щоб трохи розвіятися, він запросив журналістку російського телебачення Наталку Кондратюк на танок. Байдуже що співала довгонога діва, а Данилович танцював не менш, як танго. «Ну Данилович й дає жару», - коментувала його танцювальні па публіка.

Продемонструвавши, що ще є порох в порохівницях, Леонід Кучма зібрався на вихід. Проходячи  вестибюлем, Данилович раптом зупинився - зі стіни на нього дивилася вся в рожевому розкішна Юлія Тимошенко, яка грандіозно розкинулася на кушетці, наче древньогрецька богиня. Пауза затягнулася, невідомо, які думки пролітали в голові Даниловича, він озвучив лише шматок останньої. «Цікаво, а що думав в цей час Омельченко», - Кучма глянув на Юлю, а потім махнув на сусідній портрет, де в одну шеренгу стояли Ющенко, патріарх Філарет та мер Києва.

Не зрозуміло до чого це було сказано, однак в словах відчувалася образа…

Потім Кучма підхопив під ручку свою Людмилу, яка була одягнена в такого ж кольору костюм, як Юля на портреті, й покрокував до чорного «Мерседесу».

За ним, його охоронці несли в шкіряній сумці, подаровану якоюсь громадською організацією величезну, очевидно з пергаменту, не менш, як тридцятисантиметрової товщини книгу - «Тихий Дон» Шолохова. Такої честі на святкуваня «Дня Росії» удостоїлися лише три людини – Кучма, Чорномирдін й Путін, його примірник попросили передати через посольство. Ющенку «Тихий Дон» не передали...